Дизайнер це – Дизайн — Вікіпедія

Дизайн

Курсова
Дизайн

ВСТУП
Дизайн — це область творчої діяльності, що пролягає в проектуванні наочного світу штучного середовища, в створенні зручних і красивих речей. 

З дизайном нерозривно пов’язане поняття композиції.

Дизайн — це творчий метод, процес і результат художньо-технічного проектування промислових виробів, їх комплексів і систем, орієнтованого на досягнення якнайповнішої відповідності створюваних об’єктів і середовища в цілому можливостям і потребі людини, як утилітою, так і естетичним.
«Дизайн» — це творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей промислових виробів. Ці якості включають і зовнішні риси виробу, але головним чином ті структурні і функціональні взаємозв’язки, які перетворюють виріб на єдине ціле як з точки зору споживача, так і з погляду виготівника. Дизайн прагне охопити всі аспекти навколишнього середовища людини, яке обумовлене промисловим виробництвом. Запропоновано Томасом Мальдонадо. Затверджено VI Конгресом ІКСІД (ICSID -International Council of Societies of Industrial Design).

/ Томас Мальдонадо — італійський дизайнер, живописець, педагог, автор статей і книг по питаннях теорії культури і дизайну. /

У середині ХХ століття в професійному лексиконі для позначення формоутворення в умовах індустріального виробництва вживалося поняття «індустріальний дизайн». Тим самим підкреслювався його нерозривний зв’язок з промисловим виробництвом і конкретизувалося багатозначність терміну «дизайн». І багато трактатів по історії дизайну того часу в заголовках містили уточнення «індустріальний дизайн». Потім в кінці ХХ століття проектно-художню діяльність у області індустріального формоутворення стали називати більш стисло — «дизайн». Частково це пов’язано і з тим, що суспільство вступило у фазу постіндустріального і відбулися значні зміни і в напрямках «індустріального дизайну».

Дизайн (англ. design) — задум, намір, план, мета, намір, творчий задум, проект і креслення, розрахунок, конструкція; ескіз, малюнок, орнамент, композиція, мистецтво композиції, витвір мистецтва.

Дизайн — специфічний ряд проектної діяльності, що об’єднав художньо-наочну творчість і науково обгрунтовану інженерну практику у сфері індустріального виробництва.
Дизайнер — людина, що займається дизайном.

Практика дизайну — художнє конструювання. Теорія дизайну — технічна естетика.

Об’єктом дизайну може стати практично будь-який новий технічний промисловий виріб (комплект, ансамбль, комплекс, системи) в будь-якій сфері життєдіяльності людей, де соціально-культурний обумовлено людське спілкування.

Основний метод дизайну
Художньо-образне моделювання об’єкту дизайн-проектування за допомогою композиційного формоутворення. Воно базується на результатах аналізу і естетичних запитів утиліт і переваг певних груп споживачів, з урахуванням ситуації і середовища використовування і сприйняття об’єкту, а також аналізу функції об’єкту (як засоби наочного забезпечення відповідних потреб), конструкційних і обробних матеріалів і технології виготовлення виробів, обумовленої можливостями конкретного підприємства.

Основні категорії дизайну
Образ — ідеальне уявлення про об’єкт, художньо-образна модель, створена уявою дизайнера.
Функція — робота, яку повинен виконувати виріб, а також смислова, знакова і ціннісна ролі речі.
Морфологія — будова, структура форми виробу, організована відповідно до його функції, матеріалу і способу виготовлення, утілюючими задум дизайнера.
Технологічна форма — морфологія, втілена в способі промислового виробництва речі-об’єкту дизайн-проектування в результаті художнього осмислення технології.
Естетична цінність — особливе значення об’єкту, що виявляється людиною в ситуації естетичного сприйняття, емоційного, плотського переживання і оцінки ступеня відповідності об’єкту естетичному ідеалу суб’єкта.

Види дизайнерської діяльності
наочний дизайн 

знаряддя праці 
механізми 
побутова техніка 
мода і аксесуари 
дизайн середовища 
дизайн міського середовища 
дизайн інтер’єрів 
світловий дизайн 
колористика і суперграфіка 
дизайн процесів 
фірмові стилі 
дизайн церемоній 
дизайн-програми 
графічний дизайн 
шрифти 
поліграфія 
веб-дизайн, 
візуальна ідентифікація, 
товарні знаки 
візуальні комунікації 
 
Ми часто мріємо про затишний теплий будинок, в якому можна відпочити після трудового дня.

www.br.com.ua

Хто такий графічний дизайнер (коротке пояснення)

Робота графічного дизайнера – це союз творчості та логіки. Графічний дизайнер вирішує одночасно кілька складних і важливих завдань. Продукти, які він створює (логотип, шрифт), повинні бути яскравими, незабутніми та неповторними. При цьому враховувати специфіку організації, для якої вони розробляється, та ще й бути придатним для друку. Тому для графічного дизайнера важливо, щоб його креатив підпорядковувався законам логіки.

Один з основних видів діяльності графічного дизайнера – створення фірмового (корпоративного) стилю компанії, або, використовуючи сучасний термін, айдентіка фірми, тобто розробка логотипу, колірної гами, шрифту і т.д.

Графічний дизайнер також може працювати в області поліграфії: створювати макети рекламної поліграфічної продукції (календарі, буклети), займатися дизайном упаковки, сувенірної продукції, а також виконувати макети книг і журналів.

Основні клієнти:

• Видавництва
• Редакції
• Дизайнерські бюро і студії
• Рекламні агентства
• Приватні замовники та фірми

Основні навички та знання, які потрібні в роботі графічному редактору:

• Знання основ дизайну: основи живопису і малюнка, колористики (використання кольору) і композиції
• Спеціальні знання в області графічного дизайну: види і жанри графіки і графічних технік, робота зі шрифтами, типографіка, використання зображень, публікування і в графічному дизайні
• Володіння професійним ПО для графічного дизайну (QuarkXPress, Photoshop, Illustrator, CorelDraw)

Ніколи не будуть зайвими:

• Уміння малювати від руки
• Знання програм 3D-моделювання
• Досвід роботи в рекламі або поліграфії

Цей список можно було б продовжувати ще довго 🙂

Але якщо у вас є все, або хоча б більшість з вище переліченного – ви напевно не залишитеся без роботи. Ну а детальніше – як і де це все вивчити, якою буває робота та де її шукати – ми розповімо у наших наступних статтях 😉

designtalk.club

Технології ІІ курс: Загальні відомості про дизайн

Дизайн — це сучасне поняття, яке широко вживається у всіх сферах життя. Досить модною професією є й дизайнер. Щоб вироби були естетично досконалі, приваблювали нас своєю формою і вишуканістю, дизайнер має докласти чимало зусиль для того, щоб вони були красивими.

Кожному з нас необхідно володіти загальними поняттями про художнє конструювання, уміннями будувати своє життя за законами краси. Тому важливо не тільки знати основні принципи дизайну, а й уміти виготовляти об’єкти праці за законами дизайну.

Слово дизайн, як правило, пов’язують із багатьма речами, які нас оточують, і переважно це красиві, привабливі речі із сучасними формами та кольором.

Дизайн (від англійського Design, від італійського disegno — позначення) — це творча діяльність, метою якої є визначення певних якостей промислового виробу.

У середині XX століття в професійному лексиконі для означення формоутворення в умовах індустріального виробництва використовувався поняття «індустріальний дизайн». Цим поняттям підкреслювався його нерозривний зв’язок з індустріальним виробництвом і конкретизувалась багатозначність терміну «дизайн». Треба сказати, що багато тогочасних часописів із питань техніки, під час розгляду питання про дизайн давали уточнення — індустріальний дизайн. Але поволі цей термін з розвитком проектно-художньої діяльності в галузі індустріального формоутворення почали називати одним словом — «дизайн». Частково це пояснювалось ще й тим, що суспільство вступило у фазу постіндустріального розвитку.

Згодом дизайн увійшов практично в усі галузі діяльності людини, став основною рушійною силою естетизації предметного середовища.

Дизайн застосовується під час створення будь-якого технічного промислового виробу, у будь-якій сфері людської життєдіяльності, де соціально-культурно обумовлено спілкування між людьми.

Дизайн, як творчий процес, можна поділити на художній дизайн (створення речей із точки зору естетичного сприйняття) та технічну естетику — наука про дизайн, ураховуючи всі аспекти, і перш за все конструктивність (ранній етап становлення ди­зайну), функціональність (середній), комфортність виробництва, експлуатації, утилізації технічного виробу тощо (сучасне розуміння дизайну).

Дизайн — це творчий метод, процес та результат художньо-технічного проектування промислових виробів, їх комплексів і систем, орієнтований на досягнення найбільш повної відповідності створюваних виробів та середовища в цілому можливостям та пот­ребам людини, як утилітарним, так і естетичним.

Зміст терміну «дизайн» має різні тлумачення: створення прекрасних форм, предметів; або — створення речей, які б мали ринковий попит. Вітчизняні спеціалісти розглядають дизайн як діяльність художника-конструктора в галузі проектування масової промислової продукції і створення на цій основі предметного середовища.

Художнє конструювання, як практика дизайну, є своєрідним методом проектування предметного середовища. Виникло воно на певному етапі культурно-економічного розвитку суспільства, є продовженням культури та перебуває на зламі двох своєрідних галузей людської діяльності — технічної й естетичної. Взаємодія двох видів діяльності визначає специфіку дизайну як особливого виду творчої естетичної діяльності, що поєднує естетичну і неестетичну діяльність у галузі матеріального виробництва.

Дизайн є невід’ємною складовою процесу проектування, методом компонування предметних елементів та зв’язків у системах «людина — середовище» для отримання позитивних техніко-естетичних (споживацьких) властивостей об’єкта, що проектується, у співвідношенні з сучасним цілісним ідеалом матеріальної й естетичної культури.

Міжнародною радою із художнього конструювання (ІКСІД), до складу якої входять 67 професійних організацій із 37 країн світу, дизайн розглядається як творча діяльність, метою якої є визначення формальних якостей предметів, що випускаються промисловістю. Ці якості включають і зовнішні риси виробу, але головним чином ті структурні і функціональні взаємозв’язки, що перетворюють виріб у єдине ціле як з погляду споживача, так і з погляду того, хто виготовив.

Дизайнер — це фахівець, що відповідає за функціональний і естетичний рівень предметів та компонентів, створюючи певне середовище. Тобто, метою дизайнерської діяльності є естетична організація предметного середовища.

Жорсткі закони конкурентної боротьби на ринку продукції вимагають від художника-дизайнера враховувати вимоги споживачів до продукції, рівень розвитку нових технологій, особливості дизайнерських традицій національних шкіл, народних майстрів.

Дизайн сьогодні — це провідна технологія у створенні будь-яких речей, починаючи від літаків та суден і завершуючи модельним одягом та побутовими приладами. Тому, дизайнер повинен працювати у творчій співдружності з інженерами, конструкторами, вченими, технологами, економістами, лікарями, знаходити цілісне уявлення про майбутній виріб, прогнозувати можливі негативні наслідки від користування таким виробом людиною.

Дизайнер повинен мати широкий кругозір і гарний естетичний смак, уміти творчо мислити, володіти аналітичними й об’ємними методами пошуків форми, добре знати конструктивні й оздоблювальні матеріали. Таким чином, дизайнер займає чільне місце в галузі художнього конструювання, у проектуванні складних виробів, де технічна й естетична сторони однаково важливі.

Завдання дизайну — формування гармонійного предметного середовища, що найбільш повно задовольняє матеріальні і духовні потреби людини. Тому дизайн створює матеріальні цінності, які безпосередньо в процесі художнього конструювання набувають естетичної цінності.

Дизайн за своїм характером, методом (художнє проектування) і метою належить до естетичної діяльності. За предметом, засобами і результатами дизайнерська діяльність входить до структури промислового проектування, а через нього — у систему промислового виробництва.

Як засвідчує світовий досвід, дизайн — це потужне джерело забезпечення якості товарів та послуг, ефективний засіб суттєвого підвищення конкурентоспроможності промислової продукції, усього середовища життєдіяльності. Його застосування, за відносно незначних фінансових вкладень, здатне забезпечити вагомий позитивний ефект на економіку держави, на розвиток матеріальної культури суспільства.

За останні два десятиліття практика дизайну надзвичайно ускладнилася. Адже проектування принципово нових промислових виробів, художньо-конструкторські зміни у зовнішньому вигляді промислової продукції неможливі без серйозної зміни її технічних характеристик, без створення фірмового стилю, що охоплює всі сфери діяльності сучасної корпорації. Фактично, зараз неможливо знайти сфери виробничої чи соціальної практики країни, у якій би не брали участь професійні художники-проектувальники, дизайнери.

На чому ґрунтується дизайнерське проектування? В основі художньо-конструкторської діяльності лежить композиція. Поняття «композиція» у мистецтвознавстві має кілька значень. У перекладі з латинського composition означає — твір, поєднання, розміщення, зіставлення. Композицією називають будь-який твір мистецтва, незалежно від його виду: архітектура, музика чи живопис. Крім того, під композицією розуміємо творчий процес (компонування) — побудову художнього твору, об’єднання його частин в єдине ціле. Композиція — це також наука, теорія творчості, що має відповідні закони, прийоми компонування та структурного аналізу виробу.

Основи композиції були закладені ще в давніх трудових традиціях українців, і слугували основою у творчих проявах народних майстрів. Народні художні ремесла продукували традиційні предмети домашнього вжитку, в яких функціональні якості органічно поєднувалися з естетичними.

Розглянемо більш докладно закономірності композиції з урахуванням основних понять, що є провідними для практики дизайну (див. табл.).

Однією з умов виразності об’єктів художнього конструювання є композиційна якість. Вона складається з гармонійності, співрозмірності та цілісності, які є важливими факторами естетичної досконалості виробів.

Гармонійність форми характеризується узгодженістю, відсутністю в композиції протиріччя між різними геометричними та фізичними (колір, маса, фактура) характеристиками.

Співрозмірність форм частин композиції повинна бути в такому співвідношенні, яке створює правильний масштаб для зорового сприймання кожної з них. Основу співрозмірності або масштабності становлять усталені уявлення про нормальні розміри і маси тих чи інших предметів та їх частин. Як і гармонійність, співрозмірність форм — важлива умова композиційної цілісності.

Цілісність форми можна досягти відбором таких фізичних і геометричних характеристик частин композиції, за яких вона сприймається як єдиний закономірний організм. Невідповідність елементів форми за одними і тими ж ознаками (пропорції, фактура, колір) призводить до порушення цілісності. Цілісність передбачає також єдність структури й тектоніки.

У художньому конструюванні існують три види композиції: фронтальна, об’ємна, глибинно-просторова.

Фронтальна композиція — це композиція, що розташована в одній площині. Об’ємна — це композиція виробу, яку ми сприймаємо з усіх сторін. Глибинно-просторова — ця композиція, що виконується з передаванням глибини простору.

У композиції художньо-конструкторських виробів діють такі закони, як масштабу, закон пропорційності, закон контрасту.

Закон масштабу. Серед об’єктів художнього конструювання трапляється чимало предметів, які мають однакову форму, але різні розміри, що викликано певними функціональними вимогами.

Наприклад, набір фарфорових чайників, тарілок, майолікових дзбанків, мисок, дерев’яних ложок. Зрозуміло, що розміри цих предметів повинні мати розумні межі — від мініатюрних, через оптимальні, до великих. Найзручнішими в користуванні є предмети оптимальних розмірів. Звідси випливає, що людина (як користувач речей) у композиції об’єктів художнього конструювання є своєрідним масштабним еталоном, мірою всіх речей. Закон масштабу розкриває логічно і художньо мотивовані метричні відношення між людиною і твором, оточуючим середовищем і твором, його елементами та загальними габаритами форми.

Використання масштабів зводиться до трьох основних моментів. Перше — застосування звичайного антропометричного масштабу, виходячи також із того, хто тим предметом має користуватися, чоловік чи жінка. Іноді масштаб набуває чітких «особистісних» ознак. У зменшеному масштабі випускають значну частину сувенірних виробів: пластику малих форм, дрібні, але вишукано оздоблені побутові предмети з яскраво вираженими локальними ознаками певного осередку народних художніх промислів краю, країни. Нарешті, третій момент зводиться до свідомого збільшення масштабу — гіперболізації, що сприяє вияву відчуттів урочистості, піднесеності, декоративності. У цьому масштабі виготовляли переважно твори, які пов’язанні з оформленням інтер’єру, ритуальні і культові предмети.

Надто великого масштабу твори, без будь-якого логічно-художнього мотивування, кваліфікуються як такі, що позбавленні масштабу — амасштабні.

Відповідного масштабного ефекту можна досягти не тільки змінюючи розміри, а й пластичними, графічними засобами декору. Таким чином, закон масштабності демонструє широкі можливості емоційного впливу, підкреслює виразність форми стосовно людини й навколишнього середовища.

Виявлення масштабності в композиції забезпечують закон пропорційності, закон контрасту та засоби ритмічної організації форми.

Закон пропорційності передбачає інтуїтивну або свідому організацію прийомів площинного та об’ємно-просторового формотворення на основі кратних і простих співрозмірних величин.

У композиції об’єкта художнього конструювання пропорційна співрозмірність форми не знайшла такої досконалої й детальної розробки, як у теоретичних працях майстрів архітектури (Вітрувій — перше століття до н.е., Альберті, Серліо, Палладіо — XVI ст., Віоллеле Дюк — XIX ст., Ле Корбюзье, Жолтовський І. — XX ст.), однак аналізуючи форму давньоєгипетського кам’яного посуду, можна виявити кратні і прості відношення між основними величинами. Кратні відношення дають ціле число повторення квадрата у плоскому прямокутнику або куба в паралелепіпеді — 1: 1, 1: 2, 1: 3, 1: 4тощо.

Прості відношення має в собі модуль, де вміщається ціле число раз по двох або по трьох координатах (2: 3, 3: 4, 2: 5, 3: 5, 4: 5, 5: 6). Простими відношеннями дизайнери дістають чітку співрозмірність площинних і просторових форм, що ґрунтуються на їх гармонійному зв’язку з оточуючим середовищем та людиною.

Складні ірраціональні відношення (наприклад, золотий переріз— 1,62…: 1) рідко трапляються в композиції виробів. Таким чином, закон пропорційності — це гармонійне поєднання пропорцій частин, елементів у єдине ціле. Він дає змогу уточнити форму, знайдену на основі вже відомих загальних пропорційних законів (цілісності, тектоніки, масштабу), підпорядковуючись основній конструктивно-художній ідеї композиції.

Закон контрасту. Поняття контраст означає чітко виявлену протилежність відповідних властивостей предмета, стану, дії тощо. Закон контрасту в композиції об’єктів художнього конструювання має дещо іншу дію, ніж у природі або суспільній сві­домості. Якщо в природі закон контрасту діє невідворотно, як одночасна боротьба протилежностей і їх діалектична єдність, то в мистецтві художник вільний у виборі тотожностей, нюансу чи контрасту.

Тотожність характеризує найпростішу композиційну залежність повторення різних величин (1:1) — метричних, ритмічних, пластичних, тональних, кольорових. Тотожні повторення застосовуються під час виготовленні наборів (ансамблю) однотипових ви­робів.

Композиційні відношення, що наближаються до повторення різних елементів, величин, властивостей площинно-просторової форми, називаються нюансами (буквально — відтінок, ледь помітна різниця). Таким чином, нюанс — це відношення близьких за властивостями композиційних ознак предмета.

Чітко виражені відмінності, нерівність і їх протиставлення в структурі твору називається контрастом композиції. В об’ємно-просторовій формі композиційні контрасти виражені переважно співвідношеннями протилежних пар, а саме:

а) метричний контраст форми (розмірів): низька — висока, вузька — широка;

б) пластичний контраст форми, елемент — частина, увігнута — опукла, статична — динамічна, симетрична — асиметрична;

в) контраст матеріалу форми (текстура, фактура, тон, колір), виразна текстура — ледь помітна, світла-темна, тепла-холодна;

г) контраст конструктивної ідеї (функції) форми.

Як бачимо, контраст у композиції має широке універсальне значення. Він охоплює всі контрастні пари композиційних прийомів та засобів виразності, а іноді стосується й конструктивної основи виробу. Таким чином, за законом контрасту взаємодія контраст­них пар (елементів) посилює і загострює їх контрастність, а взаємодія тотожних і нюансних елементів послаблює їх якості.

Композиційні прийоми. На відміну від законів композиційні прийоми належать до категорій, що відіграють важливу роль у розробці конструктивних ідей тектонічної структури та посиленні пластичної й емоційної виразності композиції виробу. До голо­вних композиційних прийомів належать ритм, метр, симетрія, асиметрія, статика і динаміка.

Ритм — властивість, що характерна для багатьох явищ природи, у тому числі й для життя людини (ритми обміну речовин, серцебиття, дихання тощо), а також ритмічні цикли року, відпливи й припливи моря тощо. Ритмічність, повторюваність окремих рухів і їх циклів характерна для процесів праці, а тому знаходить своє втілення у матеріальній формі її продуктів. Як відображення закономірностей реального світу, ритм увійшов у всі види мистецтва, став одним із необхідних засобів організації художньої форми. У музиці, у танці він проявляється як закономірне чергування звуків або рухів. В архітектурі, образотворчому і декоративному мистецтві відчуття ритму створюється чергуванням матеріальних елементів у просторі. Час у такому ритмі замінено просторовою протяжністю, часова послідовність — просторовою.

Ритм як композиційний прийом художнього конструювання — це повторення елементів об’ємно-просторової і площинно-орнаментальної форми та інтервалів між ними, об’єднаних подібними ознаками (тотожними, нюансними і контрастними спів­відношеннями властивостей тощо). Він буває простий і складний. Простий ритм — рівномірне повторення однакових елементів та інтервалів у об’ємно-просторовій та орнаментальній структурі й називається метричним. Одним із прикладів метричного порядку може служити рівномірне розміщення «дармовисів» на гуцульських виробах із дерева.

Прийом ритмічності може ґрунтуватися не тільки на величині й послідовності елементів, йому можуть бути підпорядковані і пластичність, фактура, тон, колір. Складний ритм ґрунтується на поєднанні або накладанні простих елементів. Кількість комбінацій при цьому безмежна, але протяжність ритмічних структур має кількісні межі. Метричний і ритмічний композиційні прийоми побудови форми поширюються також на геометричні тіла і їм подібні тектонічні структури, у побудові яких немає ознак ряду. Коло, квадрат і всі правильні багатокутники належать до ясно виражених метричних форм, а криві конусного перерізу (еліпс, овоїд, парабола, гіпербола) і спіралі належать до ритмічних фігур. Конус і піраміда метричні по горизонталі й ритмічні по вертикалі.

Аналогічно цим принципам типології підлягають також об’ємно-просторові предмети та орнаментальні мотиви, форма яких подібна до відповідних геометричних тіл і криволінійних фігур.

Якщо для метричних композиційних структур характерна спокійна монотонність, урівноваженість, то ритмічні структури відзначаються різною частотою — сповільненою і зростаючою. Важливе значення для ритму має напрям. Ритмічна організація композиційних елементів (наприклад, взаємного розміщення орнаментальних мотивів на площині) може здійснюватися в одному, двох або чотирьох напрямах (сітчаста композиційна схема орнаменту).

Симетрія як композиційний прийом — це чіткий порядок у розташуванні, поєднанні елементів частин відповідної структури виробів. Принцип симетрії зустрічається у природі (наприклад, кристали, листочки, квіти, метелики, птахи, тіло людини тощо). Симетрія вносить у об’єкти художнього конструювання порядок, закінченість, цілісність.

Відомо три типи симетрії. Перший, найпоширеніший — так звана дзеркальна симетрія. Фігури або зображення, розміщені в одній площинні, діляться лінією на однакові частини, аналогічно відображенню в дзеркалі. Цим типом симетрії наділена більшість об’єктів рослинного і тваринного світу, а також людина. Другий тип симетрії — осьова, трансляція або перенесення частини форми предмета відносно вісі. Симетричні фігури, що суміщаються на площині одна з одною, можуть переноситися вздовж однієї або двох осей. Третій тип симетрії — гвинтова або циклічно-обертова, застосовується для об’ємних тіл обертання. Симетрична фігура рівномірно переміщується щодо осі, перпендикулярної до центра основи, обертається навколо неї, залишаючись у межах кривої.

Порушення симетрії може застосовуватися з метою посилення виразності форми та її гострішого емоційного впливу на людину.

Асиметрія — відсутність будь-якої симетрії. Асиметрія виражає невпорядкованість, незавершеність. Вона за своєю суттю «індивідуальна», тоді як в основі симетрії закладена певна типологічна спільність. їй підпорядковуються твори, наділені симетрією даного типу. У композиційному рішенні об’єктів художнього конструювання симетрія й асиметрія є важливими прийомами організації цілісної форми.

Динаміка і її протилежність статика (урівноваженість) діють на емоції, визначаючи характер сприйняття форми виробу. Контраст відношень створює динаміку як «зоровий рух» у напрямі переважаючої величини. Це однаково стосується об’ємних і площинно-орнаментальних форм. Слабка динаміка виражається нюансними відношеннями елементів. Тотожні відношення величин форми за трьома координатами характеризують статичну структуру.

Композиційний прийом динаміки і статики ґрунтується не тільки на вимірних величинах форми, а й на співвідношеннях інших властивостей (ажурності, тону, кольору, фактури тощо).

Засоби виразності. Художники-конструктори у своїх виробах вибірково застосовують різноманітні засоби емоційно-художньої виразності, а саме: фактуру, текстуру, колір, графіку, пластичність і ажурність. Три перші цілком залежать від природних властивостей матеріалу та технології його обробки. Так, фактура, текстура і колір дерева, з якого зроблений предмет, можуть викликати не однакові чуттєві емоції при користуванні цим предметом. Вони можуть нести відчуття легкості або вагомості, досконалої вишуканості, довершеності й лаконічної простоти або звичної буденності.

Фактура (від латинського factura — виконання) — спосіб подачі, формування поверхні твору. Загалом її поділяють на природну і технологічну. До природної відносять фактуру поверхні, яка не обробляється. Наприклад, природна фактура кори дерева, рогу оленя, каменю. Технологічну фактуру одержують у процесі відповідної обробки матеріалів: різання, тесання, кування, карбування, шліфування або внаслідок виготовлення самих творів: плетіння, ткання, вишивання тощо.

Весь спектр фактури умовно можна поділити на рельєфну, дрібно-рельєфну, шорстку і гладку. Рельєфну фактуру мають твори з гостро вираженою пластикою поверхні, наприклад, плетені вироби з лози, рогози, соломи тощо. Дрібно-рельєфна фактура характеризується слабо вираженою пластикою поверхні. Сюди відносять ткані, в’язані, вишиванні твори. Шорстку фактуру мають здебільшого не-шліфовані вироби з дерева, металу, каменю. Гладку фактуру мають поверхні твердих матеріалів після шліфування, полірування, лакового покриття. Наприклад, поліровані поверхні деяких виробів з дерева, каменю і металу. Поверхня з гладкою фактурою залежно від чистоти обробки буває матовою, напівматовою і дзеркальною.

Текстура (від латинського textura — будова, зв’язок, тканина) — природний візерунок на поверхні розрізу деревини, деяких мінералів, рогу, утворений різноманітними шарами матеріалу. Вона буває простою і складною, вигадливою і навіть примхливою. Малюнок текстури буває дрібний і великий, слабо і чітко виражений.

Графічність — позитивна якість композиції, яка своїми елементами і трактуванням нагадує графіку або має з нею спільні засоби виразності: лінії, крапки, плями, силуети. Розглянемо кожен із них окремо.

Поняття про колір. Колір відіграє велику роль у нашому житті і діяльності, оточує і супроводжує нас усюди. Художники, архітектори, дизайнери, розв’язують композиційні задачі, пов’язані з кольоровим кліматом міста, виробничого і суспільного інтер’єрів, виставкового ансамблю. Текстильники розуміють під цим терміном засіб, який застосовується для фарбування.

Колір — це властивість тіл викликати те чи інше зорове відчуття згідно зі спектральним складом відбитого або випромінюваного ними світла. Кольори поділяють на дві важливі групи: хроматичні й ахроматичні. До групи ахроматичних відносяться білий, сірий і чорний кольори. Вони характеризуються лише кількістю відбитого світла або неоднаковим коефіцієнтом відбиття. Ахроматичні кольори відмінні один від одного тільки за яскравістю, тобто вони відображають різну кількість світла, що падає на тіло.

Між найяскравішими — білими — і найтемнішими — чорними поверхнями є різні відтінки сірого кольору: світло-сірі, темно-сірі. Людське око розрізняє в гамі ахроматичних кольорів близько 3000 відтінків.

Хроматичні кольори — це ті кольори та їх відтінки, які ми розрізняємо в спектрі (червоний, жовтогарячий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий). Хроматичний колір визначається трьома фізичними поняттями: кольоровий тон, насиченість і яскравість Кольоровий тон і насиченість є якісними характеристиками кольору. Кількісний бік кольору визначає яскравість, тобто кількість кольору, відбитого від даної пофарбованої поверхні. Якість хроматичного кольору залежить від падаючого на зображуваний об’єкт загального світлового потоку.

Основні закони кольорознавства. Перший закон визначає, що для кожного хроматичного кольору можна знайти інший хроматичний, який при змішуванні з першим у певних пропорціях дає ахроматичний колір. Ці кольори називаються допоміжними, вони є контрастними один до одного. На кольоровому колі вони розта­шовуються на різних кінцях одного діаметра.

Другий закон стверджує, що змішування двох недодаткових хроматичних кольорів різних кольорових тонів дає новий кольоровий тон, що знаходиться на кольоровому колі на однаковій відстані від кольорів, що змішуються. Тому, з трьох кольорів, розміщених у кольоровому колі на однаковій відстані один від одного, можна отримати, змішуючи їх у певних пропорціях, усі можливі кольорові тони та їх відтінки. Наприклад, при змішуванні червоного, синього та жовтого кольорів можна отримати всі спектральні кольори, тому вони мають назву — основні кольори.

За третім законом результат змішування залежить від самих кольорів, але не від спектрального складу світлових потоків, що викликають ці кольори. Завжди є можливість замінити спектральний жовтогарячий сумішшю червоного з жовтим, і колір при цьому не змінюється.

Гармонія кольорів. Різні кольори і кольорові поєднання по-різному сприймаються людиною, викликають різноманітні асоціації і почуття: можуть створювати почуття радості, підвищувати чи знижувати працездатність.

У простому поєднанні хроматичних кольорів з’єднують два допоміжних кольори, скажімо червоний із зеленим, синій із жовтогарячим, фіолетовий із жовтим. Це дуже розповсюджене поєднання: його часто застосовують у тканинах із малюнком, на килимових доріжках тощо. Якщо необхідно, контраст пом’якшують, додаючи до поєднання третій нейтральний колір, наприклад сірий.

За складного поєднання додаткових кольорів один із них беруть із двома або декількома відтінками. Поєднання трьох різних кольорів дуже інтенсивне. Однак усі три кольори не потрібно брати в однакових кількостях, один із них повинен переважати, а два інші — бути допоміжними.

У будь-якому поєднанні кольорів один колір повинен переважати, тобто бути визначальним, і він буде займати найбільшу поверхню. У кожного з нас є свій улюблений колір. Але не завжди варто цим керуватися при доборі кольору і поєднанні кольорів. Адже головною прикрасою виробу є гармонізація кольорів. Вдалим поєднанням може бути однотонна палітра багатьох відтінків якого-небудь кольору, але підібрати її досить важко. Тому найкраще в процесі художнього конструювання використовувати положення про гармонію кольорів.

tehnologiya2.blogspot.com

Професія дизайнера | Біографії

Бум популярності професії дизайнера ми пережили не так давно – у 2000-х роках. У той час поняття «дизайнер» стояло в одному ряду зі словами «принц», «мільйонер», «щастя». Як і все нове, ця спеціальність здавалася простою, престижною і грошової.

Тепер вона влилася в ряд звичних професій, і ми розуміємо, що праця дизайнера настільки ж складний і не завжди вдячний, як, наприклад, робота бухгалтера або шеф-кухаря. І що кількість зароблених грошей залежить зовсім не від диплома, а виключно від особистих якостей і працездатності людини.

У нашій країні професія дизайнера досить молода. В СРСР забугорного назви «дизайн» не могло бути за визначенням, а функціональність об’єкта ставилася вище його краси. Тому дизайном займалися конструктори і проектувальники.

У 1980-ті роки в Союз все ж проникли всюдисущі щупальця заходу, і в конструкторських бюро з’явилася професія дизайнера. Але це в основному були молодші наукові співробітники, їх слово не мало особливої ваги, а платили мало. Тому спеціальність виявилася непрестижною.

Потім Союз розпався, до кінця голодних 90-х було якось не до краси, про дизайнерів забули зовсім. І лише з початком нового міленіуму, коли у людей з’явилися гроші на що-небудь крім хліба, в країнах пострадянського простору постала оновлена творча професія з сучасним розумінням її завдань.

Який же вік дизайну у світовій культурі? З початку часів люди приділяли увагу красу одягу, інтер’єру або посуду, якою користувалися. Але до XIX століття всі вироби виготовлялися вручну, тому ремісник сам же і був дизайнером. При цьому кожен виріб виходило особливим — ручна праця завжди унікальний.

З появою фабричного виробництва утворилася необхідність створення форм-прототипів, з яких будуть штампуватися товари. І само собою, виробник бажав, щоб ці форми були не тільки функціональними, але і красивими, оскільки індустріалізація призвела до колосальної конкуренції. Так і народилася професія дизайнера – людини, яка створює не тільки конструкцію, а і художній образ майбутнього виробу.

Сьогодні слово «дизайнерський» асоціюється у нас з ексклюзивними, високохудожніми, якісними і дорогими речами. Будь-яка дизайнерська колекція – це твір мистецтва, зроблене на совість: будь то одяг, прикраси або товари для дому. Одну з таких колекцій можна подивитися тут – http://megaterem.ru/dizaynerskaya-kollektsiya/, на сайті інтернет-магазину «МегаТерем».

Що повинен вміти дизайнер?

Професія дизайнера існує на стику двох спеціальностей: конструктора (проектувальника) і художника. Результат дизайнерської роботи повинен відповідати двом критеріям – практичності і краси.

Дизайнер зобов’язаний не тільки володіти художнім смаком, а й володіти відповідними програмами для проектування, знати технічні особливості виробництва свого виробу.

Ми звикли сприймати поняття «дизайн» як красиву картинку, але за фактом дизайнер вирішує відразу кілька завдань:

• Як це зробити?
• Як цим користуватися?
• Як довго прослужить?
• Як це виглядає?

Якщо виріб виглядає естетично, але при цьому незручний у використанні і швидко ламається – це поганий дизайн.

Дизайнер має справу з різними матеріалами, компонує їх, змушує працювати на клієнта – щоб тому було світло, тепло, добре і радісно.

Ще один важливий навик – вміння спілкуватися з клієнтами. На жаль, далеко не у всіх замовників є почуття смаку, а деяким навіть неможливо пояснити, що вони просять зробити незручну і безглузду річ. Доводиться вмовляти, торгуватися, йти на поступки. Як з маленькими дітьми – докладати чимало зусиль, щоб відмовити від дурості… А бувають ще й клієнти, яким все не так. Вони «рубають» всі проекти, а коли питаєш: «А як ви хочете?», відповідають: «Не знаю, я ж не фахівець, пропонуйте самі!»

Звичайно, в професії дизайнера, як і в будь-якій іншій, є свої плюси і мінуси. Які вони?

Плюси професії:

• Цікава творча робота
• Хороші заробітки
• Можливість самореалізації на високому рівні, аж до світових будинків моди (міжнародних виробників)
• Престижність професії
• Свобода експерименту

Мінуси професії:

• Величезна конкуренція
• Складні клієнти
• Необхідність часто робити не те, що хочеться, а те, за що платять
• Великі навантаження, які перемежовуються з періодами відсутність замовлень

Які бувають дизайнери?

Ви навіть не уявляєте, скільки сфер життя охоплює професія дизайнера. До більшої частини речей, якими ми користуємося, доклали руку ці невтомні трударі. Отже, бувають дизайнери:

• Інтер’єру
• Фасадів
• Кування по металу
• Одягу
• Взуття
• Сайтів
• Грошей
• Поліграфії
• Меблів
• Освітлення
• Посуду
• Автомобілів
• Побутової техніки
• І т. д.

Крім того, у багатьох спеціалізацій є розгалуження на ще більш вузькі. Наприклад, готельний модельєр найчастіше займається конструюванням лише одного типу одягу, будь то білизна, верхня, весільна, ділова або навіть одяг для собак.

Як бачите, ниву дизайну орати – не переорати. Залишилося тільки визначитися з вибором і – вперед, на підкорення професії.

Де вчитися на дизайнера?

Залежить, власне, від того, на якого саме дизайнера збираєтеся йти. Більшість спеціальностей викладається у вузах, які можна освоїти в приватних школах.

Є професіонали, піднявшись по кар’єрних сходах з самого низу. Наприклад, навчаються на будівельника, працюють руками, потім отримують другу освіту дизайнера інтер’єру. Багато відомі модельєри починали свій шлях зі швейної машинки – можливо, саме тому і стали успішними.

Як на мене, це найкращий шлях, хоча і більш незручний, важкий і довгий. Зате такий дизайнер більше розуміє в питаннях практичності, ніж той, який знає «матчастину» тільки в теорії.

В університетських курсах спеціальностей практично відсутні (принаймні, мені не траплялися) заняття по спілкуванню з клієнтами. Для дизайнерів цей навик дуже важливий! Тому настійно рекомендуємо пройти додаткові курси «Переговори з клієнтами». Не втрачайте можливості поспілкуватися з більш досвідченими колегами на цю тему, нехай вони розкажуть, як вдається знаходити компроміси з примхливими і скандальними замовниками.

Де може працювати дизайнер?

Існує три варіанти працевлаштування – власний бізнес, робота у невеликій приватній фірмі або на великому підприємстві.

На перших етапах мало у кого є можливість відкрити свою фірму, тому новачкові залишається лише вибирати роботодавця. Це може бути і ательє з одного працівника, і невелика приватна фабрика, і величезний завод з сотнями-тисячами співробітників.

Кожна з таких структур вчить своїх тонкощів. Малий бізнес – індивідуального підходу, промислове виробництво – розуміння потреб масового споживача.

Але, звичайно, кожен, хто вчиться на дизайнера, мріє в результаті запустити свій бізнес і добре заробляти. Не всі доходять про фінішу, адже дистанція — непроста…

Дизайнери – це ті, завдяки кому ми можемо спостерігати розмаїття нарядів, будинків, парків, автомобілів, вуличного освітлення. Вони малюють рукотворний світ людей. Опинитися в рядах цих творців – велика честь і відповідальність.

Вершина кар’єри будь-якого дизайнера – світова слава. Вона приходить до того, хто зуміє змінити вигляд людства — подібно Коко Шанель, яка навчила жінок носити маленькі чорні сукні, сорочки, штани (!) і сумочки з ремінцем через плече. Її вже давно немає, але винаходами безсмертної Коко ми користуємося дотепер.

mykniga.com.ua

Дизайнер інтер’єру: особливості професії

Дизайнер інтер’єру – це фахівець зі створення нових проектів гармонійного середовища для поліпшення умов життя людини. Він створює неповторну обстановку, стиль, красу і затишок в приміщенні, втілюючи в реальність мрії і настрої замовників. У дизайні інтер’єру існує безліч різних стилів, що сформувалися в різні історичні епохи, наприклад хай-тек, деконструктивізм, романський, модернізм і … ще десятки, якщо не сотні.

Професія дизайнера інтер’єрів включає весь процес оформлення інтер’єру, починаючи з планування приміщення, освітлення, систем вентиляції, акустики, оздоблення стін і закінчуючи розміщенням меблів, текстильним дизайном.

Дизайн інтер’єрів грунтується на двох важливих принципах:

• принцип функціоналізму – “що функціонально, те красиво”
• принцип конструктивізму, який полягає не в складанні композиції предметів, а в створенні цілісної гармонійної конструкції

Дизайн за визначенням – це сучасне мистецтво художнього конструювання, розробка зразків раціональної побудови предметного середовища. Саме слово «ДИЗАЙН» італійського походження від «Disegno». У перекладі воно має кілька значень: задум, план, намір, мета, креслення, ескіз, начерк, малюнок, візерунок, модель, шаблон, схема, композиція. 

Специфіка професії

Робота дизайнера інтер’єрів, зазвичай, складається з багатьох етапів:

• отримання замовлення і осмислення ідеї проекту
• розробка загальної концепції та аналіз існуючих подібних проектів
• оптимізація компонентів проекту та їх гармонійне поєднання
• розробка ескізу і узгодження його з замовником
• виготовлення макета, 3-D моделювання
• розрахунок і розробка креслень
• втілення проекту в реальність, його корекція за бажанням замовника
• підбір та проектування індивідуальних меблів;декорування інтер’єру після закінчення оздоблювальних робіт
• текстильний дизайн приміщень

У роботі дизайнера інтер’єрів використовуються багато комп’ютерних програм для розробки дизайну інтер’єру. Але найпоширеніше (хоча деякі зних відчутно застарілі), наступні :

• SketchUp
• Sweet Home 3D
• AutoCAD
• Autodesk 3ds Max
• ArchiCAD

Плюси плюси професії

• Висока затребуваність на ринку праці
• Цікава творча робота, можливість реалізувати свої фантазії та задуми,
• Новизна і різноманітність проектів, можливість удосконалюватися і розвиватися від проекту до проекту.
• Як правило, у дизайнерів інтер’єрів хороший рівень оплати праці

Основні мінуси професії

• Розбіжність смаків замовника і художнього бачення дизайнера,
• Необхідність довго переконувати замовника в дизайнерському рішенні або підлаштовуватися під його бажання.

Особисті якості, наявність яких бажана для дизайнерів інтер’єра

• творчі та художні здібності
• креативність
• здатність до сприйняття просторового співвідношення предметів
• увага до деталей
• здатність до створення образу за словесним описом
• здатність до зорових уявлень, уміння передбачати результат
• абстрактність, асоціативність і гнучкість мислення
• навички креслення
• здатність до конструювання і проектування
• художні здібності
• почуття смаку, гармонії і симетрії

designtalk.club

Професія дизайнер інтер’єру. Хто такий дизайнер інтер’єру

16.12.2016

Дизайнер інтер’єру – це фахівець, який займається створенням стилю, затишку та комфорту в приміщенні. Професія передбачає супровід всього процесу оформлення: починаючи від розробки проекту, закінчуючи підбором меблів відповідного стилю. Іноді в обов’язки дизайнера входять функції виконроба: він тісно співпрацює з будівельниками, відповідає за своєчасність доставки і якість матеріалів, виконання термінів і побажань замовника.

Що робить дизайнер інтер’єру

Що робить і чим займається дизайнер інтер’єру? Робота починається з отримання замовлення, оцінки індивідуальності деталей і складності втілення ідеї в життя. Коли загальна концепція визначена, починається розробка проекту і його узгодження з замовником. За затвердженим ескізом створюється 3D модель, де окреслюється кожна деталь в найдрібніших подробицях. Останній етап – це втілення проекту в життя та його коригування у міру готовності.

Гідна оплата, цікава робота, можливість привнести щось унікальне в кожен проект – все це про професію дизайнера інтер’єру. Крім творчої натури необхідно володіти знаннями в спеціальних комп’ютерних програмах: Autodesk 3ds Max, 3-D Room Planner, Autodesk Homestyler і т. д.

Оплата праці залежить від декількох чинників, серед яких: креативність, творча сторона, знання програм, приклади успішних робіт, комунікабельність. Умовно становлення фахівця можна розділити на наступні етапи:

• фахівці без досвіду роботи, які мають освіту в даній сфері, знають основні напрямки і стилі в дизайні інтер’єру;
• фахівці, які мають практичний досвід створення інтер’єрів не менше 1 року. Вони добре орієнтуються в сучасних тенденціях, мають портфоліо готових робіт;
• дизайнери інтер’єру, які суміщають обов’язки проектувальника і виконроба. Крім перерахованих вище знань, вони повинні орієнтуватися серед компаній-виробників будівельних матеріалів, мати досвід роботи з дизайном у великих будівлях і приміщеннях. Діяльність на ринку не менше 3-х років;
• вищий рівень професії дизайнера інтер’єру. Фахівець повинен мати колосальний досвід виконання складних технічних проектів, не менше 5 років. Перевагою стане знання іноземних мов.

Плюси і мінуси роботи дизайнером інтер’єру

Переваги:

• прекрасний варіант для творчих особистостей. Фахівці, що володіють чудовими художніми навичками, комунікабельністю, зоровим уявленням можуть реалізувати власні потенціал;
• затребуваність на ринку праці, можливість участі в цікавих захоплюючих проектах. Кожне виконане замовлення допомагає фахівцю вступити на наступну сходинку в удосконаленні навичок і умінь;
• досить висока оплата праці, до дизайнерам інтер’єру, часто звертаються забезпечені люди.

Недоліки:

не завжди бачення фахівця збігається з клієнтом. Доведеться або нескінченно довго переконувати замовника, або підлаштуватися під його, нехай і не найвдаліші, бажання;
займаючись самостійним пошуком об’єктів, доведеться координувати не тільки технічну частину проекту, але і взаємодіяти з робітниками, інженерами, виконробами. Робота в студії, як правило, звільняє від цих обов’язків.

Кар’єрне зростання і оплата праці

Найчастіше, молодий спеціаліст влаштовується в дизайн студію або бере участь у колективному проекті. Деякий час йде на отримання практичних навичок роботи з програмами, макетами, спілкування з клієнтами. Після цього існує кілька варіантів розвитку кар’єри: просування по сходах в компанії або створення власної студії.

Зарплата дизайнера інтер’єру залежить від багатьох факторів, серед яких можна виділити головні: досвід роботи, кількість успішно виконаних замовлень (портфоліо), престижність студії. Так само на дохід впливає швидкість виконання поставлених завдань і кількість проектів.

« Професія фотограф. Як стати фотографом Професія рекламіст »

moyaosvita.com.ua

Відмінність дизайнера одягу від модельєра

В інтернеті багатьох цікавить, куди піти вчитися, щоб знайти хорошу роботу і бути відомими в модній індустрії. У цій статті ми спробуємо відповісти на це питання.

Трохи про дизайнера одягу і модельєра.

Іноді стверджують, що модельєр, модельєр і дизайнер одягу, стиліст це особи, які займаються однією і тією ж роботою. Це не зовсім так і треба в цьому розібратися.

Дизайн і дизайнер

.

Слово «дизайн» вперше почали застосовувати в XVI. Минав час, і в середині XIX століття воно отримало широке поширення. У цей час активно розвивалися різні нові технології та виробництва. У Радянському Союзі про професії дизайнер стало відомо багатьом у другій половині 20-го століття. Але щоб якось пов’язати чуже слово з радянською ідеологією замість слова «дизайн» вживали слова «художнє проектування».

Розпалася держава СРСР і багато що змінилося в Росії. З’явилося багато нових перспектив. Стала дуже затребувана професія дизайнера.

Модельєр.

Слово «модельєр» широко поширене саме в Росії. В інших країнах це слово відсутнє, і замість нього використовують слово «дизайнер». Хоча багато людей, коли говорять про конструюванні одягу, не дуже розуміють різниці між словами модельєр і дизайнер, вони зайняті різними справами. Моделює одяг саме модельєр. А дизайнер займається її проектуванням.

Моделювання одягу

.

Цей процес передбачає за допомогою різноманітних методів і прийомів формообразовывать одяг. Проектування одягу є досить тривалим процесом. Під час цього процесу спочатку розробляється концепція проекту. Визначається основна задача проектування.

Модельєру необхідно розробляти нову одяг, використовуючи вже наявні моделі. Це означає, що модельєр змінює форму коміра та рукава, змінює довжину вироби, змішує існуючі стилі, аналізує та обирає декоративне рішення. Такими справами займаються багато творці модного одягу у всьому світі. Постійно поповнюються списки учасників різних тижнів моди в різних містах. Такі заходи проходять в Мілані та Парижі, а також у Нью-Йорку і Лондоні, в інших містах, де проходять тижні моди, що привертають багато любителів модно одягатися і професіоналів. Часто нові колекції тільки представляють трохи моделювати одяг, а не щось абсолютно нове.

Завдання дизайнера в сучасному суспільстві

Якщо хочеться стати дизайнером, то слід чітко знати, що ця професія передбачає створення нового середовища проживання людини. Дизайнер не займається перекроюванням речей в стилі ретро на інші модні речі сучасного світу. Він створює абсолютно новий простір речей сучасного суспільства споживання.

Чи варто сперечатися, хто важливіший?

Обидві професії потрібні в сучасному суспільстві. Тепер це розуміє і саме суспільство. Тому і затребувані ці дві професії в Росії. Дизайнери працюють у різних експериментальних майстерень, які є на сучасних підприємствах. Їх можна знайти в дизайн-бюро.

А модельєри працюють в ательє, на трикотажних та швейних підприємствах. Дизайнер, при бажанні, може стати модельєром. І навпаки, модельєр може стати чудовим дизайнером.

Професія модельєра і спеціалізація

.

1. Художник-модельєр.

Займається створенням ескізів. Він шукає нові силуети і форми виробу на папері. Також опрацьовує

всілякі варіанти обробки і детально вимальовує конструкції різних виробів. Існує кілька етапів, під час яких художник-модельєр опрацьовує ескізи, починаючи від перших начерків і закінчуючи технічними малюнками. Далі завершена робота віддається конструктору, і він розробляє креслення конструкції.

2. Модельєр-конструктор.

Займається розробкою креслень. Він змінює модельні особливості того чи іншого виробу згідно ескізу замовника або художника-модельєра.

3. Модельєр-технолог.

Розробляє або підбирає усілякі актуальні методи пошиття виробів і шукає найбільш підходящі способи обробки, які спрощують сам процес виготовлення нових речей.

Кожна з цих професій передбачає знання всіх етапів виробництва одягу. Необхідно добре малювати й конструювати, вміти організовувати демонстрацію моделей і так далі. Для підприємців потрібен дизайнер-універсал, так як невигідно тримати в штаті декількох модельєрів. І тільки дуже великі відомі компанії можуть дозволити собі мати багато модельєрів різних спеціалізацій. Ці компанії мають великі обсяги виробництва.

Що стосується дизайнерів, то вони повинні визначати головну концепцію всієї колекції, розробляти конструкцію і ескізи, технологію пошиття і придумувати сценарій дефіле. Дизайнери беруть також участь у розробці різних рекламних компаній.

liferules.com.ua