Нормативний цинізм
Вічна спокуса, проти якої я безперестанно веду виснажливу боротьбу, − цинізм. Альбер Камю
Людське суспільство тримається та суспільній моралі. Усі говорять про необхідність дотримання моральних норм – батьки дітям змалечку, учителі учням, політики тим, хто виріс з дитячого віку. Усі ми у повсякденному житті постійно посилаємося на мораль і моральні норми, часто говоримо про те, що хтось (“тільки не я!”) їх не дотримується. За такої ситуації суспільство ніби приречене бути високоморальним, але всі знають, що це далеко не так. Чому це відбувається?
Значною мірою тому, що суспільство, громадська думка не лише закладають у свідомість членів цього суспільства уявлення про норми моралі, але разом з тим і переконують у тому, що дотримуватися цих норм за певних обставин не обов’язково, і занадто “ретельне” дотримання норм моралі почасти засуджується.
Людина вимушена постійно ходити по межі моральності і цинізму. Абсолютна моральність, мабуть, дійсно недосяжна – будь-яка людина, що спокійно спить у теплій постелі, вже проявляє цинізм і байдужість до тих, хто не має даху над головою, а відвідання недешевого ресторану є актом цинізму по відношенню до тих, кому нічим нагодувати своїх дітей.
Як це не дивно, цинічне ставлення до норм моралі закладене саме в моральній свідомості суспільства. Адже моральна свідомість складається із двох складових: моралі офіційної та тіньової.
Офіційна мораль формулює певний “ідеал” поведінки, однак цей ідеал у більшості випадків видається недосяжним або таким, для якого “ще не визріли необхідні умови”. Для таких випадків і створена тіньова мораль, тобто моральні норми, якими насамперед і керуються в реальному житті. На відміну від норм офіційної моралі, норми тіньової моралі відкрито не проголошуються, а формуються у вигляді певних натяків, якими члена суспільства підштовхують до “потрібного” стилю соціальної поведінки і до “адекватного” ставлення до офіційної моралі. Отже, тіньова мораль існує у вигляді “таємниці, відомої всім”.
Будь-яка тінь існує лише при наявності предмета, який її відкидає, отже, і тіньова мораль може існувати лише при наявності офіційної моралі. І подібно до того, як тінь збільшується мірою того, як денне світило схиляється до обрію і слабшають його промені, так і тіньова мораль стає помітнішою тоді, коли в силу якихось причин вплив і сила офіційної моралі, її здатність регулювати стосунки між людьми слабшає.
Але коли офіційна мораль зникає зовсім, зникає і її тінь – тіньова мораль, і тоді настає розпад суспільства, що невигідно нікому. Тому хоча б якась видимість офіційної моралі підтримується навіть найбільш аморальними людьми.
На відміну від офіційної моралі, основним принципом тіньової моралі є раціональність, тобто вважається, що тіньова мораль пристосована саме до реального життя. Такий підхід поширюється на всі сфери, у тому числі й на політику. Свого часу Центр Разумкова ставив респондентам запитання: “Наскільки виправданим є застосування політиками дій, які, хоч і є сумнівними з точки зору моральності, врешті можуть призвести до покращення становища в країні?”. У різні часи від 32 до 41 відсотків опитаних в Україні відповідали, що принаймні за певних обставин такі дії є виправданими. І незмінною була тенденція – прихильники політичних сил, які на час опитування перебували при владі, допускати аморальні, але “ефективні” дії частіше, ніж прихильники політичної опозиції (незалежно від того, яка політична сила перебувала на час опитування при владі).
“Елітарний” цинізм полягає в тому, що представники соціальних еліт сприймають власне привілейоване становище в суспільстві як природне, пояснюючи це наявністю у себе якихось якостей, які притаманні їм, але не притаманні представникам нижчих класів. Прояви “елітарного” цинізму – байдужість до долі тих, хто не належить до елітних соціальних груп, “кланова свідомість”, небажання допускати в середовище свого спілкування представників нижчепоставлених соціальних груп. Цинізм нижчих соціальних прошарків побудований на переконані в тому, що представники вищих класів байдужі до інтересів нижчепоставлених соціальних верств, тобто фактично є реакцією на цинізм (реальний чи уявний) вищих соціальних прошарків.
У Льва Толстого є повість “Фальшивий купон”, в якій показується, як один підлий вчинок (фальшивий купон, виготовлений гімназистом) ланцюжком передається від однієї людини до іншої, ламаючи долі і життя. І лише там, де зло доходить до краю, починається подолання зла і дається початок добрим справам, які також передаються від однієї людини до іншої і добро врешті перемагає.
Так і у всьому світі – коли цинізм і аморальність, здавалося б, перемагають у глобальній політиці, це лише ознака прийдешнього морального відродження людства. Як це сталося, наприклад, після перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
Державні діячі, які будують свою політику на основі цинізму, взагалі заперечують моральний прогрес людства і орієнтуються на ціннісні та моральні стандарти архаїчних суспільств.
Російський президент В. Путін також любить посилатися на ціннісні норми минулих епох для виправдання своїх дій. Зокрема, виправдовував анексію Криму тим, що анексії досить часто мали місце в історії (наводячи приклади від початку ХІХ століття). Тобто ціннісні та моральні стандарти минулих епох, так само, як і для нацистів, для нього залишаються актуальними.
Слабкою стороною цинізму є те, що він може лише паразитувати на моральності, тобто є дієвим до тих пір, поки здатен імітувати моральність, але довго це нікому не вдавалося робити. Як писав французький філософ Жак Аббаді, “можна дурити всіх деякий час, можна дурити довго деяких людей, але не можна довго дурити всіх”. Суспільство, в якому аморальність та цинізм досягли крайньої межі, “з’їдає” себе зсередини і врешті зазнає краху.
джерело
Виховання у дитини шкільного віку моральних та етичних норм
У школі, моральне та етичне виховання має такий ж великий внесок у життя дитини як і вивчення предметів та наук, що входять до шкільної освіти. Усвідомлення моральних правил, звичок та ідеалів поведінки людини стимулює її громадську, творчу та активну діяльність, дають визначення певної її діяльності і цим впливають на суспільний розвиток дитини у школі. Моральне та етичне виховання дітей шкільного віку стало важливим фактором. Багато людей, що займались педагогікою минулих і теперішніх часів говорили і підкреслювати, що освіта дітей не може закінчуватись тільки на освіті розумовій, а й важливим аспектом становлення дитини, є її виховання і також моральне формування особистості, її етичне знання. Навчитись спочатку неписаним правилам моралі, а потім уже і мудрості, тому що, без моралі, важко навчитись останнім, хто біжить тільки за наукою, і при цьому, не встигає та відстає у добрих справах, моральним правилам та етичним, тоді ця людина більше відстає, а не встигає.
Мораль та етика є одним із способів врегулювання поведінки та свідомості людей у сферах її життя. Мораль як і етика розказують нам основи культури, які створились у тривалому процесі історичного розвитку нашого суспільства.
Етика це певні філософські дослідження різних категорій моральності та моралі, дані етичні норми існують, щоб створювати суспільству єдине для всіх, прийнятне спільне проживання, спілкування та певне розуміння у суспільстві. Етика є областю знань про вивчення моралі, а мораль є предметом, що досліджує етика, як наука.
Мораль визначає правила, згідно з яких, повинні поводитись люди в тій чи іншій сфері життя.
З моралі, випливають такі слова як «моральність, моральна поведінка», це те, як ми маємо поступати в тих чи інших ситуаціях нашого життя, як ми маємо поводитись в різних випадках.
Відмінність етики від інших шкільних наук у тому, що вона перетворює людину, спрямовано формує відносини людини з іншими людьми та суспільством, її метою являються не знання, а вчинки.
Мораль та етика існують не тільки в якійсь одній сфері чи культурі, вони абсолютно всюди, регулює людські відносини в усіх сферах – робота, сім’я, школа, в комунікаціях. Моральні правила зародились та створювались у довготривалому історичному процесі та є важливими для кожної людини. Поведінка людини може мати багато значень, це естетичне, правове, чи політичне, але тільки його моральна сторона, його моральність, оцінюється за одним змістом. Моральні норми підтримуються кожним суспільством, усіма дисциплінами, та громадською думкою, і їхній контроль починається з кожного з нас, це невидимі закони, яких повинна дотримуватись кожна людина, дані закони є певними добрими правилами, з якими нам буде легше жити та функціонувати у суспільстві.
Моральне виховання у педагогіці розглядається як певний суцільний та єдиний процес, який спрямовано на формування та становлення у дітей певної свідомості моралі, викарбовуються моральні риси особистості, моральної поведінки та почуттів, які у свою чергу в процесі виховання повинні перетворюватись у так званні внутрішні регулятори та правила поведінки дитини.
Мораллю для дитини має бути певна сукупність правил, і вона добровільно має брати на себе ці правила і обов’язково їх виконувати, при тому, щоб це було свідомо, становлення моральної людини повинно виконуватись якнайраніше, щоб ще з самого дитинства дитина розуміла що слід, а що не потрібно виконувати, що таке добро і зло, як поводитись в тій чи іншій ситуації. У шкільному віці мораль та етика, які набуває дитина, у старшому віці вже переростуть у основу певного фундаменту для становлення дитини, великий вплив мають її психологічні характеристики та функції. У дітей розуміння спочатку випливає на емоційному розумінні, і з часом це переростає у цілковите усвідомлення усіх моральних та етичних норм, тому є дуже важливим навчати дітей моралі та етиці ще з їхнього дитинства, щоб їхнє усвідомлення закарбувалось у їхньому житті.
У школі повинні акцентуватись питання:
- розвитку моральних почуттів, що сприятиме подальшому формуванню адекватно – особистісної компетенції;
- розказувати як потрібно поводитись з людьми, що нас оточують, що забезпечить дитині соціально – комунікативну функцію;
- виховати у дитині любов до природи, що сприятиме екологічній функції у соціумі;
- навчити доброму ставленню до образотворчих предметів;
- комунікативної функції під час розмов дитини.
Виховання у дитини шкільного віку моральних та етичних норм є дуже важливим фактором становлення дитини та входження її у дорослий світ. Завдяки знанню моралі у подальшому відображатиметься на розвитку рівнів сфер особистості. Моральне виховання повинне показати дитині що таке добро, а що ‒ зло, як правильно поводитись у різних ситуаціях, потрібно ще у ранньому дитинстві закарбувати у пам’яті дитини неписані правила моралі, по правилам яких живе увесь світ. Якщо з шкільного та раннього віку дитина не навчилась норм поведінки, тоді ж виникає ризик кризи розвитку її особистості.
У дошкільному та шкільному віці повинні виконатись два рівні морального виховання:
- розширення кола спілкування, змінна соціальних умов;
- внутрішні якості дитини, розуміння значущості соціальної ситуації.
Вчитель, розповідаючи про ті чи інші явища, повинен надавати їм моральну оцінку, а розкриття в творі художнього образу, служить для дитини розумінням добра і зла, хороших та поганих вчинків, тим самим вже формується моральне бачення, важливим під час викладання використовувати різні приказки та прислів’я, висловлювання видатних людей про мораль та етику.
Потрібно, щоб дитина отримувала задоволення від своїх вчинків, від того, що вона приносить радість людям, своїм добром.
Читайте також, МОН надає відповіді до поширених запитань щодо Державного стандарту базової освіти
Огірко Ігор Васильович
професор, доктор наук
Переглядів: 684
Навігація записів
Норми моралі і норми права
Норми моралі — правила, що виникають із духовної потреби узгодити інтереси особи з особою і суспільством та урегулювати поведінку людей відповідно до понять добра і зла, забезпечуючи її особистими переконаннями, традиціями, вихованням, силою громадської думки. Мораль має історичний характер, за всіх часів критерієм моральних норм виступають категорії добра і зла, чесності, порядності, совісті. «Золоте правило» моралі в євангельському формулюванні звучить так: «В усьому, якщо хочете, щоб з вами поводилися люди, так поводьтесь і ви з ними». Загальні ознаки норм права і норм моралі: 1) є соціальними нормами;
2) мають єдину мету — встановлювати і підтримувати порядок у суспільстві;
3) мають однакові функції — впливати на поведінку людей, регулювати їх відносини, формувати масштаби (еталони, стандарти) поведінки;
4) мають однакове коло адресатів — є правилами поведінки загального характеру;
5) мають єдиний оцінювальний стрижень — справедливість, через яку встановлюється міра свободи і рівності.
Вплив норм моралі на нормотворчу діяльність виявляється в такому:
1) норми права створюються з урахуванням норм моралі, що панують у суспільстві, виступають як формальне (офіційне) визначене вираження справедливості, тому право в широкому розумінні є моральним явищем;
2) норми права змінюються і розвиваються під впливом норм моралі;
3) норми права скасовуються у разі невідповідності вимогам норм моралі, що панує в суспільстві (скасування страти в Україні).
Вплив норм моралі на правореалізаційну діяльність:
1) норми права оцінюються громадянином, який їх реалізує, з погляду моралі. Навіть технічні, організаційні правила, які не несуть морального навантаження (наприклад, передбачена законом форма декларації про прибутки), мають певний вихід на норми моралі;
2) норми права тлумачаться посадовою особою, яка здійснює правозастосовну діяльність, відповідно до норм моралі, що панують у суспільстві.
Так, справедливе, обґрунтоване і законне судове рішення про наклеп, образу, хуліганство, статевий злочин багато в чому залежить від урахування моральних норм, які діють у суспільстві;
3) ухвалення правозастосовного акта, як і весь правозастосовний процес, здійснюється з урахуванням норм моралі. Здавалося б, передбачена законом форма протоколу судового засідання не торкається будь-яких моральних цінностей, проте будь-які юридичні правила, що вносять чіткість і визначеність у взаємовідносини між суб’єктами права у процесі правозастосовної діяльності, не є байдужими для моралі. Зворотний вплив норм права на норми моралі:
— сприяють затвердженню прогресивних моральних уявлень, розвивають нові моральні норми;
— виступають як засоби охорони та захисту норм моралі.
Зв’язок між правом і мораллю в демократичній державі визначається не стільки наявністю конституції, що містить посилання на моральні критерії, не стільки тим, що право має якийсь конкретний моральний зміст, скільки усвідомленою необхідністю його тлумачити і застосовувати з погляду критичної моралі.
Но́рма пра́ва (також правова́ норма) — загальнообов’язкове, формально визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), що його встановила або санкціонувала держава як регулятора суспільних відносин, забезпечуючи всіма заходами державного впливу (аж до примусу), а також таке, що офіційно закріплює міру свободи й справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни.
1. Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси й зв’язки; упливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, масштаб, еталон) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дію, «роботу», яка повинна призвести до певного результату. 2. Загальнообов’язкове правило поведінки — норма права виходить від держави, яку слід сприймати як керівництво до дії, що не підлягає обговоренню щодо доцільності.
3. Правило поведінки загального характеру — норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоніфікований) характер, тобто поширюється на всіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства). 4. Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов’язувального характеру — норма права закріплює права і обов’язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яку застосовують у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов’язки на інших (наприклад, молодь має право на навчання, обов’язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права. 5. Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку — норму права видають уповноважені на те суб’єкти в межах їхньої компетенції, дотримуючись певної процедури: розробка, обговорення, ухвалення, набуття чинності, зміна або скасування чинності.
6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу — держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб’єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції в разі невиконання вимог норми права.
Нормам кожної галузі або навіть підгалузі притаманні свої особливості. Наприклад, норми виборчого права мають шість сутнісних рис:
1) особливий зміст;
2)установчий характер;
3) специфічність структури;
4) особливий час дії;
5) полівалентний характер;
6) особливий суб’єктний склад.
ВИДИ НОРМ ПРАВА
Усі норми можна поділити на види за певними критеріями: — за характером: класичні — це такі правила поведінки, які слугують безпосереднім і самостійним регулятором суспільних відносин; спеціалізовані — приписи нетипового характеру, що не мають властивостей та ознак, притаманних класичній моделі норми права.
— за предметом правового регулювання (або за галузями права): конституційного права; адміністративного права; кримінального права; цивільного права; трудового права; екологічного права; ін. — за методом правового регулювання (або за формою закріплення бажаної поведінки суб’єктів права): Імперативна норма — виражає в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов’язків суб’єктів. Інакше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки. Диспозитивна норма — наказує варіант поведінки, але яка дозволяє сторонам регульованих відносин самим визначати права й обов’язки в окремих випадках, їх називають «заповнювальними», оскільки вони заповнюють відсутність угоди і діють лише тоді, коли сторони регульованих відносин не встановили для себе іншого правила, не домовилися з даного питання (можна розпізнати через формулювання: «за відсутності іншої угоди», «якщо інше не встановлено в договорі» тощо).
Інакше: диспозитивні норми надають свободу вибору поведінки.
— за характером упливу на особу: Заохочувальна норма — установлює заходи заохочення за варіант поведінки суб’єктів, що його схвалюють держава і суспільство і яке полягає в сумлінній і продуктивній праці (наприклад, правила щодо виплати премій). Рекомендаційна норма — установлює варіанти бажаної з погляду держави поведінки суб’єктів.
— за субординацією в правовому регулюванні: Норма матеріального права — норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило (права, обов’язки, заборони), на підставі якого можна вирішити справу по суті. Наприклад, не можна скоювати вбивство. Норма процесуального права — норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило (права, обов’язки, заборони), на підставі якого можна вирішити справу по суті.
Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків до суду тощо.
— за ступенем визначності варіанта поведінки: Абсолютно визначені норми права — це норми з вичерпною конкретністю і повнотою встановлюють умови своєї дії, права і обов’язки адресатів та наслідки їх порушення. Відносно визначені норми права — це норми, що не містять повних, вичерпних указівок на умови їх дії, прав і обов’язків адресатів або змісту санкцій.
Закон №1296-IV от 20.11.2003, Про захист суспільної моралі
ЗАКОН УКРАЇНИПро захист суспільної мораліІз змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 20 січня 2010 року N 1819-VI,
від 4 липня 2013 року N 406-VII,
від 14 жовтня 2014 року N 1697-VII,
від 10 лютого 2015 року N 173-VIII,
від 10 листопада 2015 року N 766-VIII,
від 2 жовтня 2019 року N 139-IX,
від 14 січня 2020 року N 440-IX,
від 18 лютого 2021 року N 1256-IX
Цей Закон встановлює правові основи захисту суспільства від розповсюдження продукції, що негативно впливає на суспільну мораль.
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
видовищний захід сексуального характеру — публічний показ у будь-якій формі продукції сексуального характеру і (або) сценічні дії, метою яких є втілення сексуальних дій;
державне регулювання і контроль обігу продукції, що негативно впливає на суспільну мораль, — визначення законом і прийнятими на його основі нормативно-правовими актами порядку й умов обігу відповідної продукції та контроль за ним, вироблення правових механізмів і встановлення прав та обов’язків органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ і організацій усіх форм власності по забезпеченню захисту суспільної моралі;
дитяча порнографія — зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, у реальному чи змодельованому відверто сексуальному образі та/або задіяної у реальній чи змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях;
(частину першу статті 1 доповнено новим абзацом четвертим
згідно із Законом України від 20.
01.2010 р. N 1819-VI,
у зв’язку з цим абзаци четвертий — одинадцятий
вважати відповідно абзацами п’ятим — дванадцятим,
абзац четвертий частини першої статті 1
у редакції Закону України від 18.02.2021 р. N 1256-IX)
обіг продукції сексуального характеру — виготовлення (виробництво), зберігання, реклама, розповсюдження такої продукції у будь-якій формі, вчинення щодо неї будь-якого правочину, ввезення, вивезення та транзит через територію України, поштова пересилка продукції сексуального характеру;
(абзац п’ятий частини першої статті 1 у редакції
Закону України від 20.01.2010 р. N 1819-VI)
порнографія — вульгарно-натуралістична, цинічна, непристойна фіксація статевих актів, самоцільна, спеціальна демонстрація геніталій, антиетичних сцен статевого акту, сексуальних збочень, зарисовок з натури, які не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти;
продукція еротичного характеру — будь-які матеріальні об’єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, що містять інформацію еротичного характеру, має за мету досягнення естетичного ефекту, зорієнтована на доросле населення і не збуджує в аудиторії нижчі інстинкти, не є образливою;
продукція порнографічного характеру — будь-які матеріальні об’єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, змістом яких є детальне зображення анатомічних чи фізіологічних деталей сексуальних дій чи які містять інформацію порнографічного характеру;
продукція сексуального характеру — будь-які матеріальні об’єкти, предмети, друкована, аудіо-, відеопродукція, в тому числі реклама, повідомлення та матеріали, продукція засобів масової інформації, електронних засобів масової інформації, призначені для задоволення сексуальних потреб людини;
спеціалізований засіб масової інформації — періодичне друковане видання, радіо-, теле-, відеопрограми, інша форма розповсюдження масової інформації, у тому числі на електронних носіях, матеріали та повідомлення якого у цілому і систематично висвітлюють питання сексу або використовують сексуальну тематику як провідну;
спеціально визначене місце — територія чи приміщення, відведене для реклами, розповсюдження продукції чи проведення видовищних заходів сексуального характеру, з пристойним зовнішнім оформленням, максимально віддалене від місць масового відпочинку, освітніх закладів для неповнолітніх, пам’яток історії й культури, сакральних і ритуальних об’єктів та військових частин;
суспільна мораль — система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість.
Інші поняття і терміни вживаються в цьому Законі в значеннях, визначених чинним законодавством України.
Стаття 2. Загальні положенняВиробництво та обіг у будь-якій формі продукції порнографічного характеру в Україні забороняються. Критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури.
(частина перша статті 2 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.02.2015 р. N 173-VIII)
Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції еротичного характеру та продукції, що містить елементи насильства та жорстокості, дозволяються виключно за умови дотримання обмежень, встановлених законодавством.
Забороняються виробництво та розповсюдження продукції, яка:
пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України;
пропагує фашизм та неофашизм;
принижує або ображає націю чи особистість за національною ознакою;
пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь;
принижує особистість, є проявом знущання з приводу фізичних вад (каліцтва), з душевнохворих, літніх людей;
пропагує невігластво, неповагу до батьків;
пропагує наркоманію, токсикоманію, алкоголізм, тютюнопаління та інші шкідливі звички.
Стаття 3. Законодавство щодо захисту суспільної мораліПравові засади України щодо захисту моральності у суспільстві складає Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти щодо захисту суспільної моралі, загальновизнані норми і принципи міжнародного права й міжнародних договорів України.
Стаття 4. Сфера дії ЗаконуДія Закону поширюється на діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування у частині державного регулювання і контролю за обігом продукції сексуального чи еротичного характеру, на діяльність установ та організацій усіх форм власності, юридичних осіб та громадян у сфері обігу відповідної продукції на території України, а також за її межами, якщо суб’єктами правовідносин є громадяни України та юридичні особи, зареєстровані відповідно до чинного законодавства України.
Дія цього Закону не поширюється на виробництво чи розповсюдження документальних матеріалів, художніх творів літератури, мистецтва та культури, які визнані класичним чи світовим мистецтвом, на обіг наукових, науково-популярних, публіцистичних, освітніх матеріалів з питань статі й сексу та виробів сексуального характеру медичного призначення.
Стаття 5. Основні напрями державного регулювання обігу інформаційної продукції, що негативно впливає на суспільну моральЗмістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення.
Основними напрямами державного регулювання обігу інформаційної продукції, що впливає на суспільну мораль, є:
формування єдиної комплексної системи забезпечення захисту моральних засад і утвердження здорового способу життя у сфері інформаційної діяльності, освіти та культури;
недопущення пропаганди в електронних та інших засобах масової інформації культу насильства, жорстокості, поширення порнографії;
впровадження експертної оцінки відео-, аудіо-, друкованої інформації та інформації на електронних носіях, розроблення механізмів і методик віднесення її до такої, що завдає шкоди суспільній моралі;
підтримка національної культури, мистецтва, кінематографії, книговидання, поліпшення системи пропаганди кращих зразків світової літератури, культури та мистецтва;
заборона демонстрації неліцензійної аудіо-, відеопродукції на всіх національних телерадіокомпаніях;
встановлення контролю за обігом продукції, що становить загрозу суспільній моралі;
приєднання до міжнародних договорів з питання захисту суспільної моралі.
Стаття 6. Заборона обігу предметів та продукції порнографічного характеруЗабороняється:
виробництво і ввезення в Україну творів, зображень, інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження, їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення, реклама, збут чи розповсюдження;
обіг, демонстрація та прокат друкованих видань, кіно-, аудіо-, відео-, радіо-, телепродукції, матеріалів на електронних носіях, інших видів продукції, що пропагують порнографію.
Розміщення оголошень про інтимні зустрічі за винагороду та девіантні форми інтимних стосунків не в спеціалізованих засобах масової інформації заборонено.
Стаття 7. Захист неповнолітніх від негативного впливу продукції сексуального чи еротичного характеруЗ метою захисту морального та фізичного життя неповнолітніх забороняється:
втягнення неповнолітніх у діяльність з виробництва й обігу продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг, а також організації й проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;
розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру, порнографічних матеріалів, надання послуг і проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру серед неповнолітніх;
використання образів неповнолітніх у будь-якій формі в продукції сексуального чи еротичного характеру і проведенні видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру;
виготовлення (виробництво), зберігання, реклама, розповсюдження, придбання продукції, що містить дитячу порнографію, ввезення, вивезення, транзит через територію України, поштова пересилка такої продукції;
(статтю 7 доповнено абзацом п’ятим згідно із
Законом України від 20.01.2010 р. N 1819-VI)
пропонування або надання доступу до продукції, що містить дитячу порнографію.
(статтю 7 доповнено абзацом шостим згідно із
Законом України від 20.01.2010 р. N 1819-VI)
Розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру дозволяється лише у спеціально відведених для цього місцях, визначених цим Законом, та у спосіб, встановлений органами державної влади й органами місцевого самоврядування в межах своєї компетенції.
(частина перша статті 8 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.02.2015 р. N 173-VIII)
Розповсюдження та реклама продукції сексуального характеру в житлових будинках, приміщеннях органів державної влади, закладах культури і мистецтва, в підземних переходах, станціях метрополітену, електропотягах і вокзалах, у кіосках продажу періодичної преси і павільйонах, у місцях громадського відпочинку, на вуличних лотках і ринках забороняються.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть визначати, зважаючи на особливості місцевих умов, звичаї і традиції, додатково території та місця, в яких заборонено розповсюдження продукції сексуального характеру та проведення видовищних заходів сексуального характеру.
Частину четверту статті 8 виключено
(згідно із Законом України
від 02.10.2019 р. N 139-IX)
Розповсюдження предметів сексуального чи еротичного характеру допускається лише у спеціалізованих магазинах. Власник магазину, що здійснює продаж відповідної продукції, зобов’язаний інформувати громадян про його специфіку.
Продукція сексуального чи еротичного характеру може розповсюджуватися лише за умови недоступності її неповнолітнім і ненав’язування споживачам.
Рішення про обмеження обігу матеріалів і продукції сексуального характеру за віковою ознакою приймають органи державної влади та органи місцевого самоврядування за погодженням з відповідними державними органами освіти.
Продукція сексуального чи еротичного характеру може розповсюджуватися лише за умови герметичної упаковки, спеціального маркування і за наявності повідомлення «продукція сексуального характеру, продаж неповнолітнім заборонено».
Порядок та умови оподаткування продукції сексуального чи еротичного характеру визначаються чинним законодавством.
Стаття 9. Виключена(стаття 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 10.02.2015 р. N 173-VIII,
виключена згідно із Законом
України від 02.10.2019 р. N 139-IX)
(згідно із Законом України
від 10.02.2015 р. N 173-VIII)
Продаж і розповсюдження друкованої продукції та поліграфії сексуального чи еротичного характеру дозволяються лише в спеціально відведених місцях.
(частина перша статті 11 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.02.2015 р. N 173-VIII)
Реалізація еротичної друкованої продукції чи друкованої продукції засобів масової інформації сексуального чи еротичного характеру, що не зареєстрована відповідно до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», забороняється.
Розповсюдження друкованої продукції або поліграфії еротичного чи сексуального характеру поштою дозволяється лише в непрозорій герметичній упаковці, а продаж еротичних друкованих видань — у герметичній упаковці. На обкладинці забороняється детальне зображення статевих органів.
Розповсюдження друкованої продукції, поліграфії та друкованої продукції засобів масової інформації еротичного чи сексуального характеру без належних вихідних даних, а також індивідуальними розповсюджувачами забороняється.
Демонстрація і (або) реклама друкованої продукції, поліграфії чи друкованої продукції засобів масової інформації еротичного чи сексуального характеру у вікнах, вітринах та інших місцях загального огляду забороняються.
Залучення до продажу друкованої продукції, поліграфії та друкованої продукції засобів масової інформації еротичного чи сексуального характеру неповнолітніх, а також продаж (ознайомлення) особам, які не досягли 16, а в окремих випадках 18 років, продукції сексуального чи еротичного характеру забороняються.
У разі порушення положень цієї статті, а також при відсутності права займатися видавничою діяльністю друкована продукція чи поліграфія відповідного характеру вилучається із продажу уповноваженими органами державної влади у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Стаття 12. Порядок організації та проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеруПроведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру фізичними та юридичними особами дозволяється лише в спеціально відведених місцях при дотриманні необхідних санітарних та гігієнічних норм, передбачених чинним законодавством.
(частина перша статті 12 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 10.02.2015 р. N 173-VIII)
Під час проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру забороняється демонстрація порнографії, пропаганда насилля чи жорстокості.
Під час проведення видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру забороняється здійснення сексуальних контактів.
Стаття 13. Порядок і умови публічної демонстрації продукції, що містить елементи еротики, засобами масової інформаціїТеле- і радіокомпаніям, які діють в Україні, забороняється створювати, поширювати інформацію і транслювати кіно-, аудіо-, відеопродукцію, яка містить елементи порнографії.
Частину другу статті 13 виключено
(згідно із Законом України
від 10.02.2015 р. N 173-VIII)
Розповсюдження теле-, радіо-, аудіо- і відеопродукції сексуального чи еротичного характеру спеціалізованим засобом масової інформації можливе лише за умови спеціальної обробки сигналу. Організація, яка транслює відповідні програми, повинна блокувати передачу кодованого сигналу таким чином, щоб прийом сигналу став неможливим без пристрою декодування.
Трансляція теле-, відео- і радіопрограм, що містять елементи еротики, допускається з 24 годин до 4 годин, якщо інше скорочення часу трансляції не передбачено органами місцевого самоврядування.
Перед трансляцією теле- і радіопрограм сексуального чи еротичного характеру обов’язково має бути зроблено звукове або текстове повідомлення про характер програми і заборону перегляду чи прослуховування її неповнолітніми.
Час публічного показу, публічного сповіщення фільмів еротичного чи сексуального характеру, щодо яких встановлені певні обмеження глядацької аудиторії, визначаються умовами їх демонстрування відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів.
Продаж або прокат населенню продукції електронних засобів масової інформації сексуального характеру, продукції та аудіо-, відеокасет із записами сексуального чи еротичного характеру дозволяється за наявності документів, визначених чинним законодавством.
(частина сьома статті 13 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 10.02.2015 р. N 173-VIII,
від 02.10.2019 р. N 139-IX)
Кінотеатри, відеосалони, відеозали мають право публічної демонстрації кіно-, аудіо-, відеопродукції сексуального чи еротичного характеру лише за наявності документів, визначених чинним законодавством.
(частина восьма статті 13 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 10.02.2015 р. N 173-VIII,
від 02.10.2019 р. N 139-IX)
Адміністрація організації, що публічно демонструє кіно-, аудіо-, відеопродукцію еротичного чи сексуального характеру, зобов’язана вказувати на афіші чи програмі передач категорію прокату відповідної продукції.
Частину десяту статті 13 виключено
(згідно із Законом України
від 02.10.2019 р. N 139-IX)
Частину першу статті 14 виключено
(згідно із Законом України
від 02.10.2019 р. N 139-IX)
Використання в рекламі текстової, візуальної чи звукової інформації, що здатна спричинити шкоду моральному здоров’ю населення, в засобах масової інформації забороняється.
Реклама будь-якої продукції, товарів і послуг, що містить тексти і (або) зображення сексуального характеру, дозволяється лише в спеціалізованих засобах масової інформації.
Реклама продукції сексуального чи еротичного характеру, що не містить зображень і текстів сексуального характеру, допускається без будь-яких обмежень. Порядок виробництва і розповсюдження реклами продукції сексуального характеру визначається чинним законодавством.
Зовнішня реклама (відкриті вітрини, щити на будинках, вулицях тощо), що містить тексти і (або) зображення сексуального чи еротичного характеру, забороняється.
Частину шосту статті 14 виключено
(згідно із Законом України
від 02.10.2019 р. N 139-IX)
Реклама продукції сексуального чи еротичного характеру іноземною мовою повинна містити переклад мовою більшості населення країни.
Стаття 15. Контроль у сфері захисту суспільної моралі(назва статті 15 у редакції
Закону України від 10.02.2015 р. N 173-VIII)
Контроль за додержанням вимог цього та інших законів у сфері захисту суспільної моралі в межах своєї компетенції здійснюють Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері культури, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, Державний комітет телебачення і радіомовлення України та Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.
(частина перша статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 04.07.2013 р. N 406-VII,
від 14.10.2014 р. N 1697-VII,
у редакції Закону України
від 10.02.2015 р. N 173-VIII,
із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 10.11.2015 р. N 766-VIII,
від 14.01.2020 р. N 440-IX)
Громадський контроль за додержанням вимог законодавства у сфері захисту суспільної моралі здійснюють творчі спілки, які діють у сфері культури та мистецтв, журналістики. Держава забезпечує фінансову підтримку здійснення громадського контролю за додержанням вимог законодавства у сфері захисту суспільної моралі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
(статтю 15 доповнено новою частиною другою
згідно із Законом України від 10.02.2015 р. N 173-VIII,
у зв’язку з цим частини другу — п’яту вважати
відповідно частинами третьою — шостою)
Частину третю статті 15 виключено
(згідно із Законом України
від 02.10.2019 р. N 139-IX)
Орган, що здійснює перевірку, за її результатами складає протокол (акт) із зазначенням виявлених порушень чинного законодавства і виносить рішення, в якому зобов’язує суб’єкт господарювання усунути порушення у сфері захисту суспільної моралі.
(частина четверта статті 15 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 02.10.2019 р. N 139-IX)
Частину п’яту статті 15 виключено
(згідно із Законом України
від 02.10.2019 р. N 139-IX)
Частину шосту статті 15 виключено
(згідно із Законом України
від 02.10.2019 р. N 139-IX)
Верховна Рада України і Президент України визначають державну політику у сфері захисту суспільної моралі та обігу продукції і видовищних заходів сексуального характеру, а також продукції, що містить пропаганду культу насильства, жорстокості і порнографії, законодавчі основи її реалізації та гарантії правового захисту працівників цієї сфери.
Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту суспільної моралі й обігу продукції і видовищних заходів сексуального характеру, координує і контролює діяльність міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.
Стаття 17. Виключена(згідно із Законом України
від 10.02.2015 р. N 173-VIII)
(згідно із Законом України
від 10.02.2015 р. N 173-VIII)
(згідно із Законом України
від 10.02.2015 р. N 173-VIII)
(згідно із Законом України
від 10.02.2015 р. N 173-VIII)
Порушення норм законодавства України про захист суспільної моралі, умов обігу продукції, порядку проведення видовищних заходів сексуального характеру та розповсюдження продукції, яка містить елементи порнографії, тягне за собою цивільно-правову, дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Дії посадових осіб органів державної влади, місцевого самоврядування, засобів масової інформації, дії установ і організацій усіх форм власності, юридичних і фізичних осіб, що порушують норми цього Закону, можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Стаття 22. Порядок введення в дію цього ЗаконуЗакон України «Про захист суспільної моралі» набирає чинності з дня його опублікування.
У тримісячний термін усі закони та нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади приводяться у відповідність з положеннями цього Закону.
До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня опублікування цього Закону підготувати та затвердити нормативно-правові акти, положення й кошториси Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі.
Президент України | Л. КУЧМА |
м. Київ |
|
Дополнительный тестостерон может настроить нас на моральные нормы
Поделиться
Артикул
Вы можете поделиться этой статьей в соответствии с международной лицензией Attribution 4.0.
Согласно недавнему исследованию, добавки с тестостерономсделали людей более чувствительными к моральным нормам.
Результаты показывают, что влияние тестостерона на поведение сложнее, чем считалось ранее.Некоторые исследования связывают высокий уровень гормона с аморальным поведением.
Предыдущее исследование изучало моральные суждения на основе поведенческих реакций и активности мозга, но текущее исследование выходит за рамки этого и анализирует роль глубоко укоренившихся биологических факторов, особенно тестостерона.
«Растет интерес к тому, как гормоны фундаментальным образом влияют на моральные суждения, регулируя деятельность мозга», — говорит Бертрам Гавронски, профессор психологии Техасского университета в Остине.«В той мере, в какой моральное рассуждение хотя бы частично коренится в глубоко укоренившихся биологических факторах, некоторые моральные конфликты может быть трудно разрешить с помощью аргументов».
Моральные нормы
Исследователи позаимствовали парадигму философской проблемы тележки, чтобы проверить влияние гормона тестостерона на моральные суждения. В этой задаче сбежавшая тележка убьет пять человек, если только кто-то не решит потянуть за рычаг, перенаправляя тележку на другой путь, где вместо этого убьет одного человека.
Вместо самой проблемы с тележкой исследователи использовали 24 дилеммы, связанные с реальными событиями, чтобы смоделировать ситуацию, в которой утилитарные решения, которые сосредоточены на высшем благе (спасение большой группы людей), против деонтологических решений, которые сосредоточены на моральных принципах нормы (избегание действий, которые могут причинить кому-либо вред).
Предыдущие исследования того, как гормоны влияют на моральные суждения, показывают, что более высокий уровень тестостерона связан с более сильными утилитарными предпочтениями.Итак, исследователи проверили эту гипотезу в двойном слепом исследовании, в котором тестостерон вводили группе из 100 участников, а плацебо — еще 100 участникам.
«Исследование было разработано, чтобы проверить, влияет ли тестостерон напрямую на моральные суждения и как», — говорит Скайлар Брэннон, аспирант психологии в UT Austin. «Наш дизайн также позволил нам изучить три независимых аспекта морального суждения, включая чувствительность к последствиям, чувствительность к моральным нормам и общее предпочтение действия или бездействия.”
Тестостерон природного происхождения или добавка
В отличие от предыдущих исследований, в которых повышенный уровень тестостерона был связан с утилитарными суждениями, исследователи были удивлены, обнаружив, что те, кто получал добавки с тестостероном, с меньшей вероятностью действовали для общего блага и вместо этого стали более чувствительными к моральным нормам. Однако участники с высоким уровнем естественного тестостерона показали обратное, сделав суждения менее чувствительными к моральным нормам.
Авторы исследования считают, что естественный тестостерон может быть связан с определенными моральными суждениями, потому что люди с определенными чертами личности, как правило, имеют разные уровни тестостерона. Например, люди с высоким уровнем психопатии, как правило, имеют высокий уровень естественного тестостерона и проявляют более низкую чувствительность к моральным нормам. Но это не значит, что тестостерон является причиной нечувствительности психопатов к моральным нормам. Во всяком случае, кажется, что тестостерон имеет противоположный эффект, повышая чувствительность людей к моральным нормам, как было обнаружено в текущем исследовании, которое приводится в Nature Human Behavior .
«Текущая работа ставит под сомнение некоторые доминирующие гипотезы о влиянии тестостерона на моральные суждения», — говорит Гавронски.
«Наши результаты подтверждают важность различия между причинно-следственной связью и корреляцией в исследованиях нейроэндокринных детерминант человеческого поведения, показывая, что эффекты добавок тестостерона на моральные суждения могут быть противоположны связи между естественным тестостероном и моральными суждениями».
Источник: UT Austin
Определение моральных ценностей — Институт межвузовских исследований
Ниже приводится отрывок из превосходной книги Андреаса Киннегинга « География добра и зла».
О «ценностях» много шума. Но дебаты не были ни ясными, ни глубокими. Многие из нас чувствуют, что что-то не так, что что-то не так с нашими ценностями, но мы редко можем выразить словами, что именно.
Для начала, разграничив наши термины, когда мы говорим о «ценностях», мы имеем в виду моральных ценностей. Не все ценности относятся к этой категории. Например, красивая картина, несомненно, ценна с экономической и эстетической точек зрения, но сама по себе не имеет моральной ценности.
Может быть, моральные ценности совпадают с моральными нормами? (Не все нормы являются моральными нормами. Оценки, которые измеряют достижения учащихся в области математики, безусловно, являются нормами, но не являются моральными нормами.) Являются ли моральные ценности и моральные нормы разными терминами для одного и того же? На первый взгляд это может показаться правдоподобным. Но это не так. Ценности и нормы — это два четко разных понятия, которые не следует использовать взаимозаменяемо.
Во-первых, моральные нормы устанавливаются, а затем навязываются извне.Моральные ценности заложены в самом человеке. У человека есть моральные ценности. Они часть его. Во-вторых, моральные нормы — это правила. Это приказы или запреты. «Не лги» — это пример моральной нормы. Моральные ценности — это принципы, а не правила. Честность — это пример моральной ценности.
Моральные ценности и моральные нормы соотносятся определенным образом. Каждая моральная норма основана на моральной ценности. Норма «Не лги» основана на ценности честности. Логически моральные ценности предшествуют моральным нормам.Нормы — это выражение ценностей. (С педагогической точки зрения часто бывает наоборот. Нормы обычно предшествуют ценностям. С этой точки зрения ценности обычно являются интериоризованными, приобретенными нормами.) Таким образом, моральная ценность является более фундаментальным понятием. Поэтому нам следует начать с более внимательного изучения этой концепции.
Как мы только что определили, не все ценности являются моральными ценностями. Красота как характеристика женщины, например, также является ценностью, но определенно не может считаться моральной ценностью.Это эстетическая ценность . Также существует такое понятие, как экономическая стоимость — стоимость предмета, используемого в торговле. Еще одна категория включает в себя то, что иногда называют жизненно важными ценностями: жизнь, сознание, активность, сила, мощь, счастье и тому подобное. Еще один тип состоит из религиозных ценностей и ценностей. В этой связи мы можем думать о вере и надежде, что однажды мы полностью поймем, почему и почему наше таинственное присутствие на этой земле.По преимуществу религиозная ценность — святость.
В чем состоит особенных и моральных ценностей? Чем они отличаются от других ценностных категорий? Полный ответ на этот вопрос не так прост. Тем не менее, мы все можем назвать примеры моральных ценностей: справедливость, милосердие, храбрость, верность, скромность, искренность, доброта и т. Д. Давайте возьмем это за отправную точку.
Когда мы размышляем над этими ценностями и пытаемся сформулировать определение того, что характеризует их как моральные ценности, мы должны сделать вывод, что это можно найти в следующих двух основных характеристиках.В отличие от других ценностей, моральные ценности являются чисто личными ценностями в том смысле, что они относятся только к действиям человека или его характеру. Мы говорим, например, о честном поступке и о честном человеке. Относится ли это также к правосудию? Разве мы не говорим о справедливом обществе? Да, но только в переносном смысле. Справедливое общество — это просто общество справедливых людей или, во всяком случае, общество, в котором люди действуют справедливо.
Во-вторых, моральные ценности обычно не являются предметом конкретных действий.Они отражаются в том, как мы выполняем эти действия. Пожертвование денег отражает ценности щедрости и благотворительности. Спасение тонущего ребенка, рискуя собственной жизнью, свидетельствует о мужестве. Сопротивление искушению съесть вторую порцию еды отражает самоконтроль. Таким образом, моральные ценности определяют наши действия не напрямую — как цели — а косвенно. Они должны каким-то образом уже присутствовать в человеке до совершения действий, чтобы направлять эти действия в морально приемлемом направлении.
Как? В идеале, как голос совести. В противном случае, в нашем чувстве стыда.
Андреас Киннегинг, профессор философии права в Лейденском университете (Нидерланды), был удостоен премии Сократа в 2006 году за лучшую голландскую книгу по философии.
Социальные и моральные нормы в преднамеренном действии (завершено)
Норвежская версия этой страницыТеоретики нормативной морали должны принимать во внимание реальную моральную практику, но при этом остерегаться риска систематических предубеждений, возникающих из-за разнообразия моральных культур.
О проекте
Предположения о реальности моральных ценностей или естественности эмоциональных предрасположенностей, лежащих в основе наших моральных убеждений, должны быть проверены на фоне моральной практики и моральных культур.
Подпроекты
Моральное мышление и моральное влияние
Как нормативная моральная теория должна быть информирована моральной практикой, условиями, в которых на самом деле имеют место моральное рассуждение и моральное действие?
Мы продолжили изучение этого вопроса в сотрудничестве с экономистами из Бергена Бертилом Тунгодденом и Александром Каппеленом и их командой.
Наши основные вопросы исследования:
- Какие нормативные допущения лежат в основе нашей реальной нравственной практики?
- Как эта практика различается в зависимости от культуры?
Эти вопросы были решены в серии экспериментов.
Методы нравственного мышления
Мы критически рассмотрели методы морального рассуждения, защищаемые рядом наиболее влиятельных современных философов.
Наша гипотеза заключалась в том, что из-за тенденции к исключению культурного разнообразия многие влиятельные методы морального рассуждения теоретически предвзяты, что позволяет тем, кто их использует, рационализировать предложения, которые поддерживают определенные культурные ориентации и интересы.
Элисон Джаггар в сотрудничестве с Терезой Тобин исследовала эту гипотезу, уделяя особое внимание женщинам, живущим в социально и экономически сложных условиях.
Философская антропология нормативного дискурса и агентства
Мы исследовали философскую антропологию нормативного дискурса и агентности, а также сравнительную этнографию нормативных когнитивных подходов в исторической и сравнительной перспективе.
Выбор данных был обусловлен нашим интересом к повсеместным характеристикам, характеризующим интеллектуальное развитие морального разнообразия на протяжении веков.Наши методы были заимствованы из лингвистики, филологии и, в частности, аналитической философии.
Целью проекта было выявить контрастирующие черты нормативного дискурса в разных цивилизациях с первоначальным акцентом на интеллектуальное развитие месопотамских, индийских, китайских и греко-римских традиций.
CSMN
Проект был организован завершенным Центром изучения разума в природе (CSMN).
Опубликовано окт.9, 2020 10:44 — Последнее изменение: 27 ноября 2020 г., 9:33.
Этика, обзор | Безграничное управление
Определение этики
Этика — это набор моральных принципов, которыми руководствуется человек.
Цели обучения
Определите этику и ее применение к организациям
Основные выводы
Ключевые моменты
- Этическое поведение основывается на письменных и неписаных кодексах принципов и ценностей, которых придерживается общество.
- Этика отражает представления о том, что правильно, что неправильно, что справедливо, что несправедливо, что хорошо и что плохо с точки зрения человеческого поведения.
- Этические принципы и ценности служат руководством к поведению на личном уровне, внутри профессии и на уровне организации.
Ключевые термины
- поведение : поведение живого существа.
- этика : Изучение принципов, касающихся правильного и неправильного поведения.
- ценностей : Собрание руководящих принципов; то, что каждый считает правильным, важным и желательным в жизни, особенно в отношении личного поведения.
Этика — это набор моральных принципов, которыми руководствуется человек. Эти нравы формируются социальными нормами, культурными обычаями и религиозными влияниями. Этика отражает представления о том, что правильно, что неправильно, что справедливо, что несправедливо, что хорошо и что плохо с точки зрения человеческого поведения.Они служат компасом, указывающим, как люди должны вести себя по отношению друг к другу, понимать и выполнять свои обязательства перед обществом и жить своей жизнью.
Хотя этические убеждения разделяются отдельными людьми, они также могут быть отражены в ценностях, практике и политике, которые определяют выбор, сделанный лицами, принимающими решения, от имени их организаций. Выражения деловой этики и корпоративной этики часто используются для описания применения этических ценностей в деловой деятельности.Этика применяется ко всем аспектам поведения и имеет отношение к действиям отдельных лиц, групп и организаций.
Помимо индивидуальной этики и корпоративной этики существует профессиональная этика. Такие профессионалы, как менеджеры, юристы и бухгалтеры, — это люди, которые обладают специальными знаниями и навыками при предоставлении услуг клиентам или населению. В силу своей профессии у них есть обязательства перед теми, кому они служат. Например, юристы должны сохранять конфиденциальность разговоров с клиентами, а бухгалтеры должны демонстрировать высочайший уровень честности и порядочности при ведении документации и финансовом анализе.Профессиональные организации, такие как Американская медицинская ассоциация, и лицензирующие органы, такие как правительства штатов, устанавливают и обеспечивают соблюдение этических стандартов.
Пример
Концепция корпоративной социальной ответственности подчеркивает этическое поведение, поскольку оно требует от организаций понимания, выявления и устранения неэтичного экономического, экологического и социального поведения.
Обучение этике
Моральное мышление — это процесс, в котором человек пытается определить, что правильно, а что нет.
Цели обучения
Объяснить роль этического и морального обоснования в деловой среде
Основные выводы
Ключевые моменты
- Есть четыре компонента морального поведения: моральная чувствительность, моральное суждение, моральная мотивация и моральный облик.
- Чтобы дать моральную оценку, нужно сначала знать, для чего предназначено действие и каковы его возможные последствия для других.
- Исследования выявили четыре набора навыков, которые играют решающую роль в применении морального опыта: моральное воображение, моральное творчество, разумность и настойчивость.
Ключевые термины
- гудвил : способность физического лица или бизнеса оказывать влияние в сообществе, клубе, рынке или другом типе группы без необходимости прибегать к использованию актива (например, денег или собственности).
- этика : Изучение принципов, касающихся правильного и неправильного поведения.
Моральное мышление — это процесс, в котором человек пытается определить разницу между тем, что правильно и что неправильно в личной ситуации, с помощью логики.Чтобы сделать такую оценку, нужно сначала знать, для чего предназначено действие и каковы его возможные последствия для других. Люди используют моральное рассуждение, пытаясь поступить правильно. Люди часто сталкиваются с моральным выбором, например, солгать, чтобы не задеть чьи-то чувства, или предпринять действия, которые принесут пользу одним, а другим причинят вред. Такие суждения принимаются с учетом цели и вероятных последствий действия. Моральное обоснование — это рассмотрение факторов, имеющих отношение к таким оценкам.
По мнению консультанта Линн В. Свонер, моральное поведение состоит из четырех компонентов:
- Моральная чувствительность , что означает «способность видеть этическую дилемму, включая то, как наши действия повлияют на других».
- Моральное суждение , то есть «способность правильно рассуждать о том, что« следует »делать в конкретной ситуации».
- Моральная мотивация , которая представляет собой «личную приверженность моральному действию, принятие ответственности за результат.”
- Моральный характер , который представляет собой «мужественное упорство, несмотря на усталость или искушение выбрать легкий путь».
Следовательно, способность обдумывать моральные проблемы и дилеммы требует осознания набора моральных и этических ценностей; способность объективно и рационально думать о том, что может быть эмоциональной проблемой; готовность отстаивать то, что правильно, даже перед лицом оппозиции; а также стойкость и стойкость для поддержания своих этических и моральных стандартов.
Осознание хорошего поведения, умение быть эффективным моральным деятелем и привнесение ценностей в свою работу — все это требует навыков в дополнение к моральным наклонностям. Исследования выявили четыре набора навыков, которые играют решающую роль в применении морального опыта.
- Моральное воображение : Способность видеть ситуацию глазами других. Моральное воображение достигает баланса между потерей взглядов других и неспособностью оставить свою собственную точку зрения.Адам Смит называет этот баланс «пропорциональностью», которого мы можем достичь с помощью сочувствия.
- Моральное творчество : Моральное творчество тесно связано с моральным воображением, но в основе его лежит способность по-разному формировать ситуацию.
- Разумность : Разумность уравновешивает открытость взглядам других с приверженностью моральным ценностям и другим важным целям. То есть разумный человек открыт, но не до такой степени, когда он готов верить чему угодно и / или не выполняет основополагающие обязательства.
- Настойчивость : Настойчивость — это способность принять решение о моральном плане действий и затем адаптироваться к любым препятствиям, которые возникают, чтобы продолжать работать над достижением этой цели.
Пример
Уильям Лемессер спроектировал здание Citicorp Building в Нью-Йорке. Когда студент обнаружил критический недостаток конструкции в здании во время обычного упражнения в классе, LeMesseur отреагировал не выстрелом в мессенджер, а разработал замысловатый и эффективный план исправления проблемы до того, как она приведет к серьезным последствиям в реальном мире.
Культура и этика
Культура отражает моральные ценности и этические нормы, определяющие, как люди должны вести себя и взаимодействовать с другими.
Цели обучения
Объяснить роль культуры в формировании морального и этического поведения
Основные выводы
Ключевые моменты
- Культура относится к мировоззрению, отношениям, ценностям, целям и практике, разделяемым группой, организацией или обществом.
- На толкование того, что является моральным, влияют культурные нормы, и в разных культурах могут быть разные представления о том, что правильно, а что неправильно.
- Согласно теории культурного релятивизма, не существует единственной истины, на которой можно было бы основывать этическое или моральное поведение, поскольку наши интерпретации истин находятся под влиянием нашей собственной культуры.
Ключевые термины
- этноцентрический : Из идеи или веры в то, что собственная культура важнее других культур или превосходит их.
- моральный релятивизм : Относится к любой из нескольких философских позиций, связанных с различиями в моральных суждениях между разными людьми и представителями разных культур.
- нормы : Правила или законы, регулирующие поведение группы или общества.
Культура описывает коллективный образ жизни или способ ведения дел. Это сумма взглядов, ценностей, целей и практик, разделяемых отдельными людьми в группе, организации или обществе. Культуры меняются в разные периоды времени, между странами и географическими регионами, а также между группами и организациями. Культура отражает моральные и этические убеждения и стандарты, которые говорят о том, как люди должны вести себя и взаимодействовать с другими.
Культурная карта мира : На этой диаграмме предпринята попытка отобразить разные страны по важности различных типов ценностей. Одна ось представляет традиционные ценности для секулярно-рациональных ценностей, а другая ось учитывает ценности выживания и ценности самовыражения. Различные группы стран могут быть сгруппированы в определенные категории, например, католическая Европа, англоязычные страны и бывшие коммунисты.
Культурные нормы — это общие, санкционированные и интегрированные системы убеждений и практик, которые передаются из поколения в поколение и характеризуют культурную группу.Нормы создают надежные руководящие принципы повседневной жизни и способствуют здоровью и благополучию культуры. Они действуют как рецепты правильного и нравственного поведения, придают жизни смысл и последовательность и обеспечивают средство достижения чувства целостности, безопасности и принадлежности. Эти нормативные убеждения вместе с соответствующими культурными ценностями и ритуалами навязывают чувство порядка и контроля аспектам жизни, которые в противном случае могли бы казаться хаотичными или непредсказуемыми.
Здесь культура пересекается с этикой.Поскольку на интерпретацию того, что является моральным, влияют культурные нормы, существует вероятность того, что то, что этично для одной группы, не будет считаться таковым кем-то, кто живет в другой культуре. Согласно культурным релятивистам, это означает, что не существует единственной истины, на которой можно было бы основывать этическое или моральное поведение для любого времени и географического пространства, поскольку наши интерпретации истин находятся под влиянием нашей собственной культуры. Такой подход контрастирует с универсализмом, который придерживается позиции, согласно которой моральные ценности одинаковы для всех.Культурные релятивисты считают это этноцентрическим взглядом, поскольку универсальный набор ценностей, предложенный универсалистами, основан на их наборе ценностей. Культурный релятивизм также считается более терпимым, чем универсализм, потому что, если нет оснований для моральных суждений между культурами, тогда культуры должны быть терпимыми друг к другу.
Пример
Французы и американцы по-разному относятся к изобличению. По сравнению с французскими, американские компании считают это естественной частью бизнеса.Настолько естественно, что они открыли анонимные горячие линии. С другой стороны, французы склонны рассматривать разоблачения как подрыв солидарности между коллегами.
Роль руководителя в этическом поведении
Сотрудникам легче принимать этические решения, продвигающие ценности компании, если их личные ценности соответствуют нормам компании.
Цели обучения
Объяснять роль личных ценностей в влиянии на поведение в организациях
Основные выводы
Ключевые моменты
- Личные ценности служат внутренним ориентиром для того, что хорошо, полезно, важно, полезно, красиво, желательно и конструктивно.
- Личные ценности приобретают большее значение в зрелом возрасте, поскольку они призваны влиять на то, как мы выполняем наши обязанности перед другими.
- Чтобы сделать этический и моральный выбор, нужно четко понимать свои личные ценности.
Ключевые термины
- значение : Стандарт, по которому человек определяет, что хорошо или желательно; мера относительной ценности или важности.
- нормы : Согласно социологам, социальные нормы — это законы, регулирующие поведение общества.
Личные ценности служат внутренним ориентиром для того, что хорошо, полезно, важно, полезно, красиво, желательно и конструктивно. Со временем публичное выражение личных ценностей заложило основы закона, обычаев и традиций. Таким образом, личные ценности существуют по отношению к культурным ценностям, либо согласны с преобладающими нормами, либо расходясь с ними.
Личные ценности развиваются по-разному:
- Самое важное влияние на наши ценности оказывают семьи, в которых мы растем.Семья обязана учить детей тому, что правильно и что неправильно, задолго до того, как появятся другие влияния. Таким образом, говорится, что ребенок является отражением своих родителей.
- Учителя и одноклассники помогают формировать ценности детей в школьные годы.
- Религия (или ее отсутствие) также играет роль в обучении детей ценностям.
Личные ценности приобретают большее значение в зрелом возрасте, поскольку они призваны влиять на то, как мы выполняем наши обязанности перед другими.Это верно на рабочем месте, особенно для менеджеров и лидеров, которым поручено контролировать ресурсы на благо других. Благодаря своей структуре власти, социальным нормам и культуре организации могут оказывать сильное влияние на своих сотрудников. Работодатели делают все возможное, чтобы нанимать людей, которые соответствуют нормам и ценностям организации. Таким образом они стремятся продвигать свои стандарты этичного поведения.
И наоборот, могут возникать конфликты между моральными ценностями человека и тем, что он считает ценностями других в своей организации.Поскольку моральные суждения основаны на анализе последствий поведения, они включают интерпретации и оценки. Кого-то могут попросить сделать что-то, что противоречит личным убеждениям, но другие сочтут это уместным. Чтобы сделать этический и моральный выбор, нужно четко понимать свои личные ценности. Без этого осознания может быть трудно оправдать решение этическими или моральными соображениями так, чтобы другие сочли его убедительным.
Пример
Если вы цените равные права для всех и идете работать в организацию, которая гораздо лучше относится к своим менеджерам, чем к своим работникам, у вас может сложиться мнение, что компания — это несправедливое место для работы; следовательно, вы можете не работать хорошо или даже уйти из компании.Вполне вероятно, что если бы у компании была более эгалитарная политика, ваше отношение и поведение были бы более позитивными.
Размытые этические линии
Этические решения включают суждения о фактах и ситуациях, которые подлежат интерпретации и другим влияниям.
Цели обучения
Анализировать «серые зоны» этических ожиданий в контексте принятия корпоративных решений и этической деловой практики
Основные выводы
Ключевые моменты
- Идентификация этического выбора может быть трудной, поскольку многие ситуации неоднозначны, а факты подлежат интерпретации.
- В организациях сотрудники могут обратиться к этическому кодексу или заявлению о ценностях, чтобы узнать, как работать с этическими серыми зонами.
- Индивидуальные этические суждения могут быть омрачены рационализациями, оправдывающими свои действия.
Ключевые термины
- деловая этика : Раздел этики, изучающий вопросы морального права и несправедливости, возникающие в контексте деловой практики или теории.
- нормы : Согласно социологам, социальные нормы — это законы, регулирующие поведение общества.
Закон и этика — это не одно и то же. Оба существуют, чтобы влиять на поведение, но соблюдение закона является обязательным, а соблюдение этического кодекса является добровольным. Законы определяют, что допустимо, а этика говорит о том, что правильно, хорошо и справедливо. Юристы и судьи несут ответственность за разъяснение значения закона, когда имеется двусмысленность или когда вопрос подлежит толкованию. Что касается этики, ответственность лежит на каждом человеке. В организациях сотрудники могут обратиться к этическому кодексу или заявлению о ценностях, чтобы узнать, как справляться с этическими серыми зонами.
Даже если у человека есть четкое представление о том, что правильно и неправильно, или хорошо и плохо, может быть трудно понять, что этично в данной ситуации. Этический выбор предполагает осуждение, потому что он предполагает взвешивание потенциальных последствий своих действий для других людей. Один анализирует этические проблемы, задавая такие вопросы, как: Что могло бы случиться? Насколько это вероятно? В чем может быть вред? Кто может пострадать? Ответы не всегда однозначны.
На индивидуальные суждения могут повлиять, даже неясные, ряд факторов.Исследование профессора Роберта Прентиса предполагает, что самооценка может влиять на процесс принятия решений человеком, заставляя его или ее чувствовать себя оправданным в выборе кратчайших путей или в действиях, которые могут рассматриваться как этически сомнительные. Кроме того, бывают случаи, когда люди считают, что цель оправдывает средства. Другими словами, если результат действия хороший, то это нормально, если само действие неэтично.
Есть поговорка, что хороший человек — это тот, кто делает добрые дела, когда никто не смотрит.То же самое и с этическими решениями. Этичные люди следуют своим убеждениям, даже если они верят, что никто не узнает о том, что они сделали. Во многих случаях этических нарушений в организациях те, кто действовал неэтично, полагали, что их не обнаружат. Другие могли подумать, что, если проблемы будут обнаружены, их действия не будут прослежены до них. У них была возможность быть этичными, но они предпочли этого не делать.
Деловая этика во всем мире
Социальные нормы не идентичны в разных странах, и этические стандарты также могут отличаться.Компания может вести деятельность в стране, в которой разрешены действия, которые будут считаться неэтичными в соответствии с этическим кодексом этого бизнеса. Как сотрудники, работающие в этой стране, справятся с этой ситуацией, особенно если то, что в одном месте может считаться неэтичным, на самом деле считается важным для успеха бизнеса в другом? Например, в некоторых культурах принято приглашать деловых партнеров и клиентов на свадьбу с ожиданием, что гости сделают денежный подарок жениху и невесте.Компания может рассматривать подарок как неэтичную взятку в обмен на бизнес клиента, однако выход на новый рынок может оказаться необходимым. Придерживаться этических стандартов в таких случаях может быть сложно.
Этот путь к этике : Этические решения не всегда однозначны.
Пример
Американские компании часто критикуют за обращение с рабочими, производящими свою продукцию в Китае. Однако правила, касающиеся прав рабочих, в Китае гораздо более мягкие, чем в Соединенных Штатах.Вправе ли американская компания приказывать владельцам заводов в Китае изменить способ ведения бизнеса? Это один из примеров этической серой зоны в сегодняшней глобализированной экономике.
Семь моральных правил, найденных во всем мире
Правила: помогать своей семье, помогать своей группе, оказывать услугу, быть храбрым, подчиняться начальству, справедливо распределять ресурсы и уважать собственность других, были обнаружены в ходе опроса, проведенного в 60 культурах со всего мира.
Предыдущие исследования рассматривали некоторые из этих правил в некоторых местах, но ни одно из них не рассматривало их все в большой репрезентативной выборке обществ.Настоящее исследование, опубликованное в журнале « Current Anthropology », является крупнейшим и наиболее полным кросс-культурным исследованием нравственности из когда-либо проводившихся.
Команда из Оксфордского института когнитивной и эволюционной антропологии (часть Школы антропологии и музейной этнографии) проанализировала этнографические описания этических норм 60 обществ, содержащие более 600 000 слов из более чем 600 источников.
Доктор Оливер Скотт Карри, ведущий автор и старший научный сотрудник Института когнитивной и эволюционной антропологии, сказал: «Споры между моральными универсалистами и моральными релятивистами бушевали веками, но теперь у нас есть некоторые ответы.Люди повсюду сталкиваются с одним и тем же набором социальных проблем и используют одинаковый набор моральных правил для их решения. Как и предполагалось, эти семь моральных правил универсальны для разных культур. У всех повсюду общий моральный кодекс. Все согласны с тем, что сотрудничество, продвижение общего блага, — это правильный поступок ».
Исследование проверило теорию о том, что мораль развивалась для содействия сотрудничеству, и что, поскольку существует много типов сотрудничества, существует много типов морали. Согласно этой теории «морали как сотрудничества», родственный отбор объясняет, почему мы чувствуем особую обязанность заботиться о своих семьях и почему мы ненавидим инцест.Мутуализм объясняет, почему мы формируем группы и коалиции (сила и безопасность заключаются в количестве) и, следовательно, почему мы ценим единство, солидарность и лояльность. Социальный обмен объясняет, почему мы доверяем другим, отвечаем взаимностью, чувствуем вину и благодарность, исправляемся и прощаем. А разрешение конфликтов объясняет, почему мы участвуем в дорогостоящих проявлениях доблести, таких как храбрость и щедрость, почему мы полагаемся на наше начальство, почему мы справедливо распределяем спорные ресурсы и почему мы признаем предыдущее владение.
Исследование показало, во-первых, что эти семь форм сотрудничества всегда считались морально хорошими.Во-вторых, примеры большей части этих моральных принципов были найдены в большинстве обществ. Важно отметить, что не было никаких контрпримеров — нет обществ, в которых любое из этих действий считалось бы морально плохим. В-третьих, эти нравы с одинаковой частотой наблюдались на всех континентах; они не были исключительной прерогативой «Запада» или какого-либо другого региона.
Итак, у амхара «пренебрежение обязанностями родства рассматривается как постыдное отклонение, указывающее на злой характер». В Корее существует «эгалитарная общинная этика [] взаимопомощи и сотрудничества между соседями [и] сильной внутригрупповой солидарности».«Взаимность наблюдается на каждом этапе жизни Гаро [и] занимает очень высокое место в социальной структуре ценностей Гаро». Среди масаев «все еще очень уважают тех, кто цепляется за воинские добродетели», и «бескомпромиссный идеал высшей воинственности [включает] аскетическую приверженность самопожертвованию… в пылу битвы как высшее проявление мужественной преданности». Бемба проявляют «глубокое чувство уважения к авторитету старейшин». «Идея справедливости» Капауку называется «ута-ута, половина-половина… [значение которой] очень близко к тому, что мы называем справедливостью».А среди тараумара «уважение к собственности других является краеугольным камнем всех межличностных отношений».
Исследование также обнаружило «вариации по теме» — хотя все общества, казалось, соглашались с семью основными моральными правилами, они различались по тому, как они расставляли приоритеты или ранжировали их. В настоящее время команда разработала новый опросник моральных ценностей для сбора данных о современных моральных ценностях и исследует, отражают ли межкультурные различия моральных ценностей различия в ценности сотрудничества в различных социальных условиях.
По словам соавтора, профессора Харви Уайтхауса, антропологи обладают уникальными возможностями для ответа на давние вопросы о моральных универсалиях и моральном релятивизме. «Наше исследование было основано на исторических описаниях культур со всего мира; эти данные были собраны до и независимо от разработки теорий, которые мы проверяли. Дальнейшая работа позволит проверить более детальные предсказания теории путем сбора новых данных, даже более систематически, в полевых условиях.«
» Мы надеемся, что это исследование поможет продвинуть взаимопонимание между людьми разных культур; понимание того, что у нас общего, и почему мы различаемся », — добавил Карри.
Полный текст статьи «Сотрудничать — это хорошо? Проверка теории морали как сотрудничества в 60 обществах », можно прочитать в Current Anthropology .
Моральная норма «Humanae Vitae» Со ссылкой на недавнее публичное заявление по учению Magisterium относительно «Humanae Vitae», сделанное известным моральным богослова и широко освещается в прессе, мы публикуем следующие пояснения. В последние недели мы стали свидетелями критических, а иногда и резких наблюдений за супружеской моралью, как это преподается в Магистериуме Церкви и, в частности, в энциклике Humanae Vitae Павла VI. Были высказаны сомнения относительно интерпретаций этого учения, которые были сочтены чрезмерно жесткими и непримиримыми, и были выражены серьезные опасения, что, если Церковь продолжит учить и настаивать на моральной норме Humanae Vitae в соответствии с такими интерпретациями, она может проиграть авторитет и внимание современного критически настроенного человека и большого числа верующих. СМИ, в свою очередь, не молчали; они вторили сомнениям и опасениям некоторых богословов, часто с чрезмерным упрощением и ошибочными толкованиями, вызывая большое замешательство среди верующих. В целом, эти сомнения и опасения возникают при рассмотрении, прежде всего, тех пар, которым трудно соблюдать моральные нормы в отношении ответственного деторождения, то есть они возникают с точки зрения чувствительности и беспокойства, которые должны быть пастораль.Но можно также найти ссылку на более конкретные доктринальные вопросы, такие как, например, интерпретация определенных элементов традиции, утверждение, что невозможно предоставить библейское основание для некоторых конкретных моральных норм (например, нормы, запрещающей контрацепцию), обращение за помощью к более определенному теологическому способу постановки морального вопроса («телеологическому» в смысле взвешивания последствий) и подчеркиванию прав личной совести по отношению к учению Магистериума.Такие возражения иногда формулируются без научной строгости, которая должна отличать серьезные богословские размышления. Иногда они принимают форму злобных и сбивающих с толку личных нападок. 1. Безусловно, каждая пара, попавшая в затруднительное положение, заслуживает большого уважения и любви, особенно когда различные жизненные обстоятельства, не только личные, но также экономические и социальные, затрудняют выполнение морального долга. Церковь, со своей стороны, как Учитель и Мать, призвана черпать вдохновение из отношения своего Господа, от Которого она получает дар пастырской любви; это позиция, полная любви, понимания, терпения и милосердия, и в то же время она ясна и сильна в провозглашении и предложении истины и моральных норм, соблюдение которых является необходимым условием жизни, которая истинно и полностью человеческий, и для пути святости, к которому мы все призваны. Евангелия свидетельствуют о том, что истина и милосердие объединяются, чтобы сформировать единое и безраздельное отношение Господа Иисуса. Его пастырское отношение раскрывается в чрезвычайно ясном и типичном примере в слове, которое Иисус обращается к женщине, которая была грешницей: «Разве никто не осуждал тебя? … Я не осуждаю тебя, иди и не согрешай снова» (Иоанна 8: 10-11). Называя добро и зло их правильными именами, Иисус не фальсифицирует нравственную истину, но свидетельствует о ней безошибочно и, предлагая свою милосердную любовь к согрешившей и раскаявшейся женщине, Он ведет ее обратно к истине и спасение. Таким образом, любовь и пастырская забота о парах, оказавшихся в затруднительном положении, никогда (если кто-то намерен предложить им реальную помощь) никогда не могут быть отделены от истины и никогда не могут уклониться или разбавить обязанность называть добро и зло своими именами. Как хорошо сказал Павел VI в своей энциклике, «ничто не упускать из спасительного учения Христа — это выдающееся проявление милосердия к душам» ( Humanae Vitae , n 29). Обязанность называть добро и зло их правильными именами в области ответственного деторождения выполнялась Павлом VI с искренней любовью ко Христу и душам, особенно в его энциклике Humanae Vitae .Святой Отец Иоанн Павел II выполнил тот же долг и продолжает выполнять его в полном соответствии со Вторым Ватиканским Собором и только что упомянутой энцикликой. 2. Частью этой самой обязанности является утверждение, что моральная норма Humanae Vitae в отношении контрацепции, запрещающая внутренне неупорядоченный акт, не допускает исключений . Такое утверждение вовсе не является жесткой и непримиримой интерпретацией моральной нормы.Это просто ясное и ясное учение Павла VI, которое часто повторяет и поддерживает нынешний Папа. Как мы читаем в энциклике Humanae Vitae : «Хотя верно, что иногда допустимо терпеть меньшее моральное зло, чтобы избежать большего зла или способствовать большему добру, это никогда не законно. даже по самым серьезным причинам, совершить зло , чтобы из него вышло добро, — другими словами, иметь позитивное намерение в отношении чего-то, что внутренне противоречит моральному порядку и что, следовательно, должно быть признано недостойным человека, даже если намерение защищает или способствует благополучию отдельного человека в семье или общества в целом (n.14). Это вовсе не богословское мнение, которое открыто для свободного обсуждения, скорее, как было совершенно ясно сказано Иоанном Павлом II 5 июня 1987 г .: «То, что Церковь преподает о контрацепции, не входит в число вопросов, которые могут свободно оспариваться теологами. Учить обратному — значит вводить совесть супругов в заблуждение ». 3. Христианская моральная традиция всегда проводила различие между положительными нормами (которые побуждают нас действовать) и отрицательными нормами (запрещающими действие).Кроме того, эта традиция постоянно и четко утверждает, что среди негативных норм те, которые запрещают изначально неупорядоченных действий, и не допускают исключений; такие сети, действительно, морально «неупорядочены» из-за их собственной внутренней структуры, следовательно, сами по себе они противостоят человеку в его или ее особом достоинстве как личности . Именно по этой причине никакие субъективные намерения и обстоятельства (которые не меняют структуру этих действий) не могут сделать такие действия морально приказанными . Контрацепция сама по себе является одним из этих действий, и сама по себе она всегда является нравственным расстройством , поскольку объективно и внутренне (независимо от субъективных намерений, мотивов и обстоятельств) она противоречит «врожденному языку, который выражает полную взаимную самоотдачу. мужа и жены »(Апостольское увещевание Familiaris Consortio , , п. 32). Та же самая христианская моральная традиция, о которой мы только что говорили, всегда поддерживала различие — а не разделение и тем более противопоставление — между объективным беспорядком и субъективной виной .Соответственно, когда речь идет о субъективном моральном поведении без отклонения от нормы, запрещающей внутреннее нарушение контрацепции, вполне законно принимать во внимание различные факторы и аспекты конкретных действий человека, а не только его действия. намерения и мотивации, но также и разнообразные жизненные обстоятельства, в первую очередь все те причины, которые могут повлиять на знания и свободу воли человека. Эта субъективная ситуация, , хотя она никогда не может превратиться в нечто упорядоченное, то, что внутренне неупорядочено, может в большей или меньшей степени изменить ответственность человека, который действует.Как хорошо известно, это общий принцип, применимый к любому моральному расстройству, даже если он является внутренним, он, соответственно, применим и к контрацепции. В этом направлении концепция «закона постепенности» получила правильное развитие не только в моральном и пастырском богословии, но и на уровне заявлений самого Магистериума. Однако этот закон ни в коей мере не следует путать с неприемлемой идеей «постепенности закона», как это ясно и недвусмысленно заявлено в Приказе Familiaris Consortio (см. П.34). Невозможно оценить личную ответственность без обращения к совести субъекта . В соответствии с самой своей природой и целью совесть должна быть «чистой» (2 Тим. 1: 3), призванной «открыто заявлять истину» (2 Кор. 4: 2). Более того, моральная совесть христианина, члена Церкви, имеет глубокую внутреннюю церковную ориентацию, что делает ее открытой для слушания учения Магистериума Церкви. Второй Ватиканский собор обращается к супругам следующим образом: «Женатые люди должны понимать, что в своем поведении они могут не просто следовать своей собственной фантазии, но должны управляться совестью — и совесть должна соответствовать закону Божьему в свете учительского авторитета. Церкви, которая является подлинным толкователем божественного закона в свете Евангелия »( Gaudium et Spes , n.50). Всем, но особенно священникам, которые являются пастырями душ, вверена задача сопровождать пары терпеливой и мужественной любовью, помогать им формировать совесть, которая судит по истине, и развивать все более интенсивную духовную жизнь. поскольку это необходимо для понимания Закона Божьего и удовлетворения его требований в социальном и культурном контексте, который часто обеспечивает незначительную поддержку или ее отсутствие. Таким образом, моральные богословы, если они не хотят противоречить профессиональным обязанностям того, кто изучает и преподает моральное учение Церкви, не должны создавать препятствия для нравственной совести супругов на пути к истине их любви.Это происходит особенно тогда, когда возникают сомнения и замешательство, создаваемое публичными вызовами постоянно повторяемым учениям Магистериума. 4 В ходе продолжающихся дебатов сомнения и страхи, на которые нападают, приводят, в конечном счете, к центральному вопросу — Магистериуму Церкви. Большое внимание уделяется его «авторитету» среди верующих. Но почему бы не признать откровенно, что одна из причин (и не в последнюю очередь), угрожающих такой репутации крушением, — это как раз организованный и систематический способ, которым некоторые теологи неоднократно выступали против Энциклики Humanae Vitae , а затем и Апостольского увещевания Familiaris Consortio ? Серьезное замешательство и двусмысленность вызывают среди верующих, когда даже некоторые теологи говорят о заявлениях Магистериума, скрывая или искажая его особую природу и его первоначальную функцию.Как должен знать каждый верующий, Магистериум Церкви не может быть правильно истолкован, если использовать те же критерии, которые применяются в гуманитарных науках, такие как голый социокультурный критерий измерения большей или меньшей степени принятия Магистериум. Напротив, Магистериум как дар Духа Иисуса Христа Его Церкви для подлинного служения во имя власти Христа, «веры, в которую нужно верить и претворять в жизнь» ( Lumen Gentium , п.25), могут найти правильное понимание и полное принятие только верой. Здесь стоит вспомнить слова, которые Павел VI адресовал священникам: «Ваш основной долг — мы обращаемся к вам, преподающим моральное богословие, — полностью и откровенно изложить учение Церкви в отношении брака. Выполняя свое служение, вы должны быть первым, кто подаст пример того искреннего послушания, как внутреннего, так и внешнего, которое составляет благодаря Учительству Церкви, Ибо, как вы знаете, пасторы Церкви наслаждаются особый свет Святого Духа в обучении истине (ср. Люмен Gentium , n. 25) »( Humanae Vitae , № 26). Далее: «Мы полны уверенности, когда Мы говорим с вами, возлюбленные Сыны, потому что Мы уверены в том, что, хотя Святой Дух Божий присутствует в Магистериуме, провозглашая здравое учение, Он также озаряет сердца верующих и верующих. предлагает их согласие »( там же, , н. 29). Некоторые обвиняют Магистериум Церкви в неуместном настаивании на моральных проблемах супружеской жизни, и в особенности на тех, которые касаются любви и жизни.Утверждается, что это опасный и ошибочный акцент, ограниченный в одностороннем порядке аспектами, которые являются периферийными по отношению к общей истине, не учитывающим иерархию истин. Такая настойчивость может раздражать тех, кто, не принимая учение Церкви, предпочел бы молчание или «современный подход». Но это требование полностью оправдано, если учесть, что на богословском уровне человеческая сексуальность коренится в том, что человеческая личность была создана «по образу Бога» («Бог создал человека по своему образу, по образу и подобию»). Бог создал его: мужчину и женщину сотворил их »- Быт. 1:27), и что на антропологическом уровне человеческая сексуальность приобретает особое значение, даже экзистенциально, в основном призвании человека — любить. С этим учением о морали супружеской жизни Магистериум Церкви живет и свидетельствует об особом благоговении перед Богом и его планом, и именно на этой основе, достоинства человеческой личности. * * * * L’Osservatore Romano , английское издание, № 9, 27 февраля 1989 г., стр. 7. |
Моральные нормы из «Just Love»
Адаптировано из: Просто любовь: основы христианской сексуальной этикиМаргарет А.Фарли
Нью-Йорк: Continuum Publishing, 2006
Сестра Маргарет Фарли, RSM
В этом трактате сестра Маргарет Фарли замечает, что церковное учение о сексуальности основано на морали, центрированной на действии (т.е. то, что считается хорошим или плохим, является деятельностью). Она предлагает, чтобы церковь приняла мораль, ориентированную на отношения (то есть, хорошее или плохое оценивается как качество отношений между людьми). Она утверждает, что такие принципы, как свободное согласие партнеров, равенство между партнерами, чувство ответственности, обеспечивают лучшую основу для оценки пользы в партнерстве, чем нынешнее учение Церкви с его сильным биологическим акцентом.Сестра Фарли в равной мере применяет эти нормы к гетеросексуальным и гомосексуальным парам.
Вот список с кратким описанием всех перечисленных ею принципов:
1. Не причиняйте несправедливого вреда
Вред: физический, психологический, духовный, относительный
Вред может заключаться в неспособности поддерживать, помогать, заботиться, уважать, как того требуют обстоятельства и отношения.
Формы вреда: эксплуатация, избиение, изнасилование, порабощение, пренебрежение безопасным сексом; Обман, предательство, неравенство в преданной любви, изнурительные формы желания, соблазнение, боль невыполнения
2.Свободное согласие
Эту норму нарушают изнасилование, насилие или любое вредоносное использование власти против невольных жертв. Менее драматические формы нарушения свободного согласия: манипулирование, соблазнение незрелых людей, находящихся в особой зависимости, или утрата обычных форм власти.
Здесь важны правдивость и выполнение обещаний: обман и предательство носят принудительный характер.
3. Взаимодействие
Оба дают и оба принимают; оба активны и пассивны. Роли не определены заранее, особенно роли по признаку пола.Противоположность дополнительности.
4. Равенство
Важные черты: социально-экономический статус; возраст и зрелость; профессиональная идентичность; интерпретации гендерных ролей — все ВОЗМОЖНО может привести к неравенству.
Для равенства необходимо понимание уникальности и отличия друг друга, а также уважение друг к другу как самоцели.
5. Обязательства
Эта норма не включена, чтобы гарантировать семейный порядок или укротить похотливость.
Человеческие отношения дают возможность познать и быть известным, любящим и любимым. Приверженность — это средство, а не цель.
6. Плодородие
Не только репродуктивная плодовитость. Любовь между людьми нарушает отношения, если замыкается сама по себе и отказывается открыться более широкому сообществу людей. Без какой-либо плодотворности любая значимая межличностная любовь (не только сексуальная) становится эгоистичной.
Некоторые способы, которыми любовь выходит за пределы самой себя: подпитка других отношений; предоставление товаров, услуг и красоты для других, информирование партнеров о плодотворной работе; помощь в воспитании чужих детей.
7. Социальная справедливость
Социальная справедливость — это та справедливость, которую каждый в сообществе или обществе обязан утверждать для своих членов как сексуальных существ. Этот принцип утверждает, что, независимо от полового статуса людей, у них есть законные потребности в интеграции в сообщество, в психической безопасности и базовом благополучии, и они предъявляют такие же требования к социальному сотрудничеству между нами, как и все мы.